— Я скажу тобі, що ми зробимо, — почав він. — Ми поїдемо до міста й подивимося на пожежу. А тоді подамося додому. Ти розкажеш любому таточку, що коли воно сталося, ми сиділи в «Кавалері» й пили пиво. Я скажу своїй матусі те саме. Врубаєшся?

— Біллі, а твої відбитки? — спитала вона. Її голос звучав приглушено й незадиристо.

— Їхні відбитки, — сказав він. — Я був у рукавицях.

— А вони не розкажуть? — спитала вона. — Якщо поліція їх допитуватиме…

— Аякже, — сказав він. — Розкажуть. — Закручені пасма лежали майже бездоганно. Вони виблискували у світлі обсидженого мухами тьмяного плафона, як вихрики в товщі води. Його обличчя було спокійне й безтривожне. Він зачесався бувалим гребінцем, на який налипли грудки олії для волосся. То був батьків подарунок на його одинадцятий день народження, і в ньому досі не зламався жоден зубчик. Жоден.

— Може, ніхто й не знайде тих відер, — сказав він. — А як знайдуть, може, відбитки на них і не проявляться. Хтозна. Але якщо Дойл візьме хоч котрогось із них, я чухну до Каліфорнії. А ти роби що хочеш.

— Ти візьмеш мене з собою? — спитала вона, дивлячись на нього з підлоги благальними очима. Її губа розбухла до негроїдних розмірів.

Він усміхнувся.

— Може, й візьму. — Але він не збирався її брати. Тепер уже ні. — Ходи. Поїдемо до міста.

Вони спустилися й пройшли порожньою танцювальною залою, де стільці так і стояли відіпхнуті, а на столиках видихувалося пиво.

Виходячи через пожежні двері, Біллі сказав:

— Тут усе одно було паскудно.

Вони сіли в його машину, і Біллі завів двигун. Коли він увімкнув фари, Кріста закричала, притуливши скручені в кулаки долоні до обличчя.

Біллі відчув те саме: щось дивне в голові

(керрі керрі керрі керрі)

чиюсь присутність.

Десь за сімдесят футів[18] перед ними стояла Керрі.

Яскраві промені фар показали її в гидких чорно-білих тонах із фільму жахів. Її обліпило згустками крові, що повільно стікала донизу. Немала кількість тієї крові тепер була вже її власною. Ручка м’ясного ножа й досі стирчала з плеча, а сукня вкрилася брудом і плямами від трави. Більшу частину шляху з Карлін-стріт вона півпритомно проповзла, щоб знищити цю придорожню… певно, ту саму, що призвела до її фатального зачаття.

Вона постояла, викинувши руки вперед і хитаючись, як екстрасенс на сцені, а тоді непевною ходою подалася в їхній бік.

Усе сталося за крихту секунди. Кріста не встигла докричати свій перший крик. Біллі мав хороші рефлекси, і його реакція була миттєва. Він поставив низьку передачу, різко зняв ногу зі зчеплення і втопив газ.