Її спіднє заплямоване кров’ю.

Вона раптом відчула, що мусить зараз вибухнути сльозами й закричати або одним махом вирвати те Дещо зі свого тіла живцем і розчавити, вбити його.

Прокладка, яку приклала міс Дежарден, уже набухла, тож Керрі обережно замінила її, усвідомлюючи, яка вона погана, які погані вони, як вона ненавидить їх і себе. Тільки мама хороша. Мама стала проти Чорного і здолала його. Керрі бачила, як це сталось, уві сні. Мама вигнала його з порогу мітлою, і Чорний утік нічною Карлін-стріт, а його роздвоєні копита кресали червоні іскри з асфальту.

Мама вирвала із себе Дещо і стала чистою.

Керрі її ненавиділа.

Вона мигцем побачила власне обличчя в крихітному дзеркалі, що висіло з внутрішнього боку дверей, — дзеркалі в дешевій зеленій пластмасовій рамці, придатному тільки на те, щоб перед ним чесати волосся.

Вона ненавиділа своє обличчя — це нудне, тупе, коров’яче лице, ці прісні очі, червоні, яскраві прищі, розсипи вугрів. Ненавиділа своє обличчя понад усе.

Зображення в дзеркалі раптом розділилося надвоє ламаною сріблястою тріщиною. Дзеркало впало до її ніг і розбилося на підлозі. Від нього залишилася тільки пластмасова рамка, що дивилася на неї, наче сліпе око.

Зі «Словника психічних явищ» Джона Оґілві:

Телекінез — це здатність рухати або змінювати предмети силою думки. Найбільше варті довіри повідомлення про це явище, пов’язані з кризовими або стресовими ситуаціями, наприклад, коли хтось левітує автомобілі, уламки повалених будівель та ін., щоб звільнити з-під них людей.

Це явище часто плутають із полтергейстом через приписувану духам грайливість. Варто зазначити, що полтергейст — це активність астральних істот, чия реальність сумнівна, тоді як телекінез вважається емпіричною функцією людського мозку, котра може мати електрохімічну природу…

Коли вони закінчили кохатися на задньому сидінні «форда» 1963 р. Томмі Росса, Сью Снелл повільно привела свій одяг до ладу і її думки повернулися до Керрі Вайт.

Була п’ятниця, і Томмі (він задумливо дивився в заднє вікно, так і не підтягнувши штанів; видовище комічне, але напрочуд миле) повів її грати в боулінг. Звісно, гра для обох була лиш приводом. Любощі володіли їхніми думками від початку.

Вона більш-менш регулярно гуляла з Томмі ще з жовтня (а зараз травень), але кохалися вони ще тільки два тижні. Сім разів, виправилася вона. Сьогодні сьомий. Феєрверки ще не вибухали, оркестр не грав національного гімну, але відчуття ставали трохи приємнішими.

Першого разу їй страшенно боліло. Подружки, Гелен Шайрз і Джин Ґолт, обидві вже робили це, і обидві запевняли, що болить воно якусь хвилинку — наче укол пеніциліну, — а тоді стає шикарно. Але у Сью перший раз був такий, наче в неї увігнали держак від сапки. Томмі пізніше зізнався з усмішкою, що він ще й одягнув гумку навиворіт.

Сьогодні був тільки другий раз, коли вона почала відчувати щось схоже на задоволення, а тоді все скінчилося. Томмі стримувався скільки міг, але воно просто… скінчилося. Схоже було на те, як хтозна-скільки часу треш одна об одну дві палички, а добуваєш тільки крихітний вогник.

Опісля вона відчула сум і меланхолію, і її думки, що повернулися до Керрі, були забарвлені відповідно. Хвиля каяття налетіла на неї, щойно всі емоційні щити опустилися, тож коли Томмі перевів погляд із Цегельного пагорба на неї, вона саме плакала.

— Та ну, — стривожено сказав він. — Ну ж бо. — Він незграбно її обійняв.

— Нічого страшного, — сказала вона, і досі плачучи. — Це не через тебе. Я сьогодні зробила дещо не дуже добре. Й оце згадала.

— І що то було? — Він легенько притулив долоню до її шиї.