— Заради пташки, одягнися, Міларде, — проказала пані Сапсан. — Що я казала про непотрібну наготу?

— Яке це має значення, якщо мене ніхто не бачить? — заперечив Мілард.

— Це поганий смак.

— Але тут так спекотно!

— Негайно, пане Нулінґс!

Мілард підвівся із кушетки та, легким вітерцем прошелестівши мимо нас, пробурчав щось про якихось «святенниць», а за хвилину повернувся з нетуго намотаним на поясі банним рушником. Але пані Сапсан цей варіант також не прийняла та відправила Міларда назад. Коли той повернувся вдруге, то на ньому вже було те, що він поцупив із моєї особистої шафи: туристські чоботи, шерстяні штани, пальто, шарф, шапка та рукавички.

— Міларде, так тебе вб’є тепловий удар! — вигукнула Бронвін.

— Зате ніхто не муситиме уявляти мене в костюмі Адама! — відказав він, і це справило бажаний ефект на пані Сапсан, розізливши її. Вона заявила, що їй наразі треба ще раз перевірити стан нашої зовнішньої безпеки, та вийшла із кімнати.

Вибухнув сміх, який перед цим більшості з нас ледве вдавалося стримувати.

— Ти бачив її обличчя? — спитав Єнох. — Вона ладна була тебе вбити, Нулінґсе!

Динаміка стосунків між дітьми та пані Сапсан трохи зсунулася в іншу площину. Тепер вони здавалися більше схожими на тінейджерів — справжніх, які помалу починали вже піддавати сумніву її авторитет.

— Ви всі невиховані! — крикнула Клер. — Припиніть негайно!

Отже, не всі сумнівалися в авторитеті їхньої директорки.

— А не здається тобі докучливим, коли тебе повчають через якусь дрібничку? — запитав Мілард.

— Дрібничку! — вигукнув Єнох та знову вибухнув сміхом. — У Міларда там дріб… ай!

Це Клер укусила його за плече своїм ротом на потилиці, і поки Єнох потирав те місце, вона відповіла Міларду:

— Ні, мені не здається. І це дивно з твого боку, що в змішаній компанії ти голий без усякої поважної причини.

— А, дурня, — не погодився Мілард. — Чи непокоїть це когось іще?

Усі дівчата підняли руки.

Мілард зітхнув.