— Які сутички? — перепитала Старлінг. — То був мирний арешт. Раніше під час арештів вона опиралась іншим офіцерам. Коли я її арештовувала, вона не пручалась і ми навіть трохи поговорили — вона була дотепною. Поводились одна з одною достоту цивільно. Я сподівалася, що цього разу буде так само.

— Ви заявляли вголос, що «розберетеся з нею»? — спитав Снід.

— Я висловила готовність виконувати інструкції.

Голкомб із мерії та Снід нахилились один до одного. Потім Снід лагідно звернувся до Старлінг:

— Міс Старлінг, у нас є інформація від офіцера Болтона з поліції Вашингтона, що ви зробили кілька палких тверджень щодо Евелди Драмґо, поки фургон їхав на завдання. Не бажаєте це прокоментувати?

— На прохання агента Бріґема я пояснила іншим офіцерам, що Евелда має свій досвід насильницьких дій, що вона зазвичай озброєна і що інфікована ВІЛ. Я сказала, що ми дамо їй шанс мирно здатися. Я попросила фізичної допомоги на той випадок, якщо доведеться її заспокоювати. Мушу сказати, що на цю роботу багато охочих не зголосилося.

Клінт Персалл зробив спробу:

— Після того як автівка зі стрільцями «кріпів» врізалася в машини й один злочинець утік, чи бачили ви, що автівка гойдається, чи чули, що всередині плаче дитина?

— Дитина кричала, — відповіла Старлінг. — Я підняла руку, дала знак, щоб усі припинили стріляти, і вийшла з укриття.

— Ось вам чисте порушення процедури, — сказав Елдредж.

Старлінг не звернула на нього увагу.

— Я наблизилася до машини напоготові, зі зброєю в руках, дуло опущене. Маркес Бьорк лежав між нами на землі. Хтось прибіг і затиснув йому рану. Вийшла Евелда з дитиною. Я попросила її показати мені руки. Сказала щось на кшталт: «Евелдо, не роби дурниць».

— Вона вистрілила, ви вистрілили. Вона відразу впала?

Старлінг кивнула:

— У неї підкосилися ноги, і вона осіла на дорогу, схилившись над дитиною. Уже мертва.

— Ви схопили дитину й побігли до води. Виявили турботу, — сказав Персалл.

— Не знаю, що я там виявила. Хлопчик був увесь у крові. Я не знала, інфікована дитина ВІЛ чи ні, я знала, що в Евелди був ВІЛ.

— І ви гадали, що куля могла зачепити дитину, — вставив Крендлер.

— Ні. Я знала, куди увійшла куля. Можна відверто, містере Персалл?

Він так і не зустрівся з нею поглядом, тож вона продовжила: