Мати змиває кров із батькового капелюха.
Який у тебе найщасливіший спогад, пов’язаний із кухнею?
Батько чистить апельсини старим кишеньковим ножем із відламаним кінчиком і роздає нам скибки.
Твій батько, Кларіс, був нічним вартовим. Твоя мати була прибиральницею.
Успішна федеральна кар’єра — це їхня мрія чи твоя? Чи сильно прогинався твій батько, щоб просунутися крізь зачерствілу бюрократію? Скільки сідниць він перецілував? Ти колись бачила, щоб він підлизувався чи плазував?
Які цінності визнає твоє керівництво, Кларіс? А твої батьки, чи вони мали якісь цінності? Якщо так — чи збігаються перші з другими?
Подивись у старе добре залізо й скажи мені. Чи ти розчарувала своїх мертвих родичів? Чи хотіли б вони, аби ти все стерпіла? Що вони розуміли під «духовною міццю»? Ти можеш бути настільки сильною, наскільки забажаєш.
Ти воїн, Кларіс. Ворог мертвий, дитина жива. Ти воїн.
Найбільш стабільні елементи, Кларіс, розташувалися в середині періодичної таблиці, десь між залізом і сріблом. Між залізом і сріблом. Гадаю, саме це тобі й пасує.
P. S. Ти й досі винна мені певну інформацію, сама знаєш. Розкажи, чи досі прокидаєшся від крику ягнят. Розмісти оголошення будь-якої неділі в «сімейному» розділі національних видань «Times», «International Herald-Tribune» і «China Mail». Адресатом зазнач А. А. Аарона, щоб воно стояло першим, і підпишися Ханною.
Читаючи листа, Старлінг чула слова, які вимовляв той самий голос, що знущався з неї, колов її, промацував її життя й давав просвітлення у відділенні максимального захисту в божевільні, коли їй доводилося видавати особисті таємниці Ганнібалу Лектеру в обмін на життєво важливі знання про Баффало Білла. Металевий скрегіт голосу, яким рідко користувались, і досі звучав у її снах.
У кутку під стелею кухні з’явилося нове павутиння. Старлінг дивилася на нього, не відриваючи погляду, думки змішалися. Вдячна і засмучена, засмучена і вдячна. Вдячна за допомогу, вдячна, що він підказав їй спосіб зцілитися. Вдячна й засмучена, що служба переадресації листів у Лос-Анджелесі, якою користувався доктор Лектер, почала наймати некваліфікованих робітників — цього разу вони послуговувалися франкувальною машиною. Джек Кроуфорд зрадіє цьому листу, як і поштове відомство та лабораторія.
Розділ 6
У кімнаті, де Мейсон проводить своє життя, панує тиша, проте в неї є власний м’який пульс, чути свист і зітхання апарата штучного дихання, що постачає йому повітря. Там темно, за винятком сяйва від великого акваріума, де екзотичний вугор обертається і обертається нескінченною вісімкою, відкидаючи тінь, що рухається стрічками по кімнаті.
Заплетене в коси Мейсонове волосся лежить товстим кільцем на корпусі респіратора, що вмостився в нього на грудях. Ліжко на підвищенні, сплетіння трубок, наче флейта Пана, звисає перед його очима.
Мейсон випускає між зубів довгий язик. Обертає язика навколо крайньої трубочки й видихає з наступним ударом серця респіратора.
Одразу ж із динаміків на стіні відповідає голос:
— Так, сер.
— «Базікало».
Початкове «б» губиться, але голос глибокий і звучний, наче в диктора на радіо.