— Я не хотів, аби це прозвучало легковажно, Джеку. Дорін нещодавно говорила про те, як багато…

— Ще є кілька справ у Куантіко. Ми хочемо запустити ПЗНЗ[14] у мережу, аби всі копи мали до неї доступ, ти сам бачив у бюджеті.

— А тобі не хотілося б стати директором, Джеку?

— Ніколи не вважав, що підхожу для цієї посади.

— Не підходиш, Джеку. Ти не політик. Тобі ніколи не бути директором. Ніколи не бути Ейзенгауером, Джеку, чи Омаром Бредлі, — він жестом попросив Кроуфорда зупинитись, і вони стали біля треку, зі свистом набираючи в легені повітря. — Проте ти міг би бути Паттоном[15], Джеку. Ти вмієш провести бійців крізь пекло, і вони тебе за це любитимуть. Талант, якого в мене нема. Мені постійно треба їх мотивувати.

Танберрі швидко роззирнувся, підняв із лави рушник і повісив його на плечі, наче мантію судді, що виносить смертний вирок. Очі в нього блищали.

«Деякі люди користуються люттю, аби видаватися сильними», — подумав Кроуфорд, слідкуючи за мімікою Танберрі.

— Щодо справи з покійною місіс Драмґо, із її мет-лабораторією й МАК-10, яку застрелили з дитиною на руках. Судовий нагляд вимагає м’яса. Свіжого м’яса, яке щойно кричало. І мас-медіа теж. УБН має кинути м’яса. АТВЗ має кинути м’яса. І ми маємо дещо кинути. Але в нашому випадку можна відбутися пташиною. Кендлер пропонує віддати їм Кларіс Старлінг, і вони на цьому заспокояться. Я погоджуюсь. УБН та АТВЗ отримають прочуханку за погане планування рейду. Старлінг натиснула на гачок.

— Цілячись у вбивцю копа, яка вистрілила першою.

— Фотографії, Джеку. Ти не розумієш, так? Громадськість не бачила, як Евелда Драмґо застрелила Джона Бріґема. Не бачила, що Евелда першою вистрілила в Старлінг. Якщо не знаєш, на що треба дивитися, то нічого й не побачиш. Двісті мільйонів людей, десята частина яких голосує на виборах, бачили, як Евелда похилилася на дорозі, мов намагаючись захистити дитину, — а в неї мізки вибиті. Не кажи, Джеку, я знаю, ти довго сподівався, що Старлінг стане твоєю протеже. Але вона гостра на язик, Джеку, і від початку не знайшла спільної мови з певними людьми…

— Кендлер — пустобрех.

— Слухай мене й нічого не кажи, доки я не закінчу. Кар’єра Старлінг все одно йде під укіс. Її звільнять від служби без суду й претензій, на папері все буде пристойно — не гірше доган за прогули й запізнення; вона знайде собі іншу роботу. Джеку, ти створив для ФБР чудову річ — Відділ поведінкової психології. Багато хто гадає, що якби ти трохи більше просував власні інтереси, то домігся б набагато вищої посади, ніж завідувач відділу, ти заслуговуєш набагато більшого. Я перший це всім скажу. Джеку, ти підеш на пенсію заступником директора. Даю тобі слово.

— Тобто якщо я не втручатимусь?

— Якщо все піде своїм ходом, Джеку. Якщо в королівстві буде мир, усе так і станеться. Джеку, поглянь на мене.

— Так, директоре Танберрі?

— Я тебе не прошу, я даю тобі наказ. Не втручайся. Не втрачай шанс, Джеку. Інколи треба просто відвернутися. Я так уже робив. Послухай, я в курсі, це складно — повір, я знаю, що ти відчуваєш.

— Що я відчуваю? Відчуваю, що мені треба в душ, — сказав Кроуфорд.