Арделія швиденько присіла поруч.

— У чому річ?

— Мені прострелили вухо, Арделіє. Полікували на Волтер-Рід. Не вмикай світла, окей?

— Окей. Треба тобі дещо принести. Я нічого не чула, ми слухали касети в машині… розповідай.

— Арделіє, Джон загинув.

— Тільки не Джонні Бріґем!

І Мепп, і Старлінг були небайдужі до Бріґема, коли він був у них інструктором зі стрільби в Академії ФБР. Вони все намагалися розібрати татуювання крізь рукав його футболки.

Старлінг кивнула й по-дитячому витерла очі тильним боком руки.

— Евелда Драмґо й кілька «кріпів». Евелда його підстрелила. Ще вони вклали Бьорка, Маркеса Бьорка з БАТВЗ. Ми були в одній команді. Евелду встигли попередити, і телерепортери прибули на місце одночасно з нами. Евелда дісталася мені. Вона не хотіла здаватись, Арделіє. Вона не хотіла здаватись, а на руках тримала дитину. Ми вистрілили одна в одну. Вона померла.

Мепп ніколи не бачила, щоб Старлінг плакала.

— Арделіє, я сьогодні вбила п’ятьох людей.

Мепп сіла на підлогу поруч зі Старлінг і обійняла її за плечі.

Вони разом притулилися до гуркітливої пральної машинки.

— Як Евелдина дитина?

— Я змила кров, ніяких ушкоджень на шкірі не побачила. У лікарні сказали, що фізіологічно з ним усе гаразд. За кілька днів вони віддадуть його Евелдиній матері. Знаєш, що мені сказала Евелда наостанок, Арделіє? «Що, сучко, обміняймося рідинами?»

— Зараз дещо тобі принесу, — мовила Арделія.

— Що?