Його веселив її натиск.

— Черрі.

— Ягода! Сезонна, відбірна.

— Що?

— Екзотична?

— У неї темне волосся… — Він підняв долоню, затряс головою. — Не можу повірити, що говорю це.

Лаура стиснула його руку.

— Ні, не зупиняйся, прошу. Я хочу почути про неї все. Звідки вона?

— Тутінг.

— Вона й справді екзотична! Вибач! Це жарт. Тепер я буду серйозною, — Лаура з розкаянням поцілувала його руку. — Скільки їй років?

— Двадцять чотири.

— І вона агент із нерухомості?

— Так. Ну, наразі проходить стажування. Нещодавно почала.

— І вона працює тут, у Кенсінгтоні?

— Вона хотіла продавати чудові й милі будинки. — Він всівся на кухонний стіл. — І вивчала цю місцевість, бажаючи сюди переїхати. Перед тим, як влаштуватися на роботу, Черрі ходила дивитися двадцять сім квартир з іншими агентствами. Як з’ясувалося, вона може говорити про нерухомість та можливих клієнтів з апломбом. — Він засміявся. — Саме це я й називаю сміливістю. А потім… написала досить-таки зухвалий життєпис. Чи щонайменше прикрасила його. Зробила із себе «правильну дівчинку».

Лаура всміхнулася, однак чомусь така поведінка Черрі її трохи насторожила. Хоча це смішно: вона не була її працедавцем і їй до того немає ніякого діла. Вона поплескала Даніеля по коліну тильним боком долоні.

— Ходімо, я думала, ти витягнеш мене на прогулянку.

Він зіскочив додолу й виставив зігнутий лікоть.

— З радістю. — Він хотів пригостити свою маму, піклуватися про неї, до того ж знав, що Лаура, хоч і трохи сором’язливо, любила хизуватися своїм сином, і йому хотілося бути саме таким, як вона про нього розповідала. Вони б посиділи в барі, і Лаура насолоджувалася б взаємним гарним настроєм, і він знав, що йому це також давало б утіху. Він завжди знаходив час, щоб вони могли побути вдвох, особливо відтоді, як зрозумів, що в стосунках між його батьками не було особливої теплоти. Це не було схоже навіть на дружбу; обов’язки батька як партнера у великій бухгалтерській фірмі займали весь його час, тому він мало бував удома, а Даніель хотів хоч трохи зарадити тій самотності, яку — він знав — відчувала його мама. Вони так давно не спілкувалися, і це підсилювало відчуття провини й колючого дискомфорту від іще однієї таємниці. Даніель поки не сказав їй, що сьогодні вони проведуть разом менше часу. Увечері він знову мав зустрітися з Черрі.