Їй раптом стало холодно, наче обличчя у вікні було не відображенням — наче на неї звідти дивився привид. Кришка на каструльці стукотіла від пари. То привиди намагаються вибратися. Відчайдушно привертають увагу.
Мора вимкнула плиту, підійшла до телефону, набрала номер пейджера, який знала напам’ять.
За мить зателефонувала Джейн Ріццолі. На задньому тлі було чутно, як дзвонить телефон, тож Ріццолі ще не вдома — певно, сидить за своїм столом у «Шредер Плаза».
— Вибачте, що потурбувала, — сказала Мора. — Маю дещо запитати.
— У вас усе добре?
— Я в порядку. Хочу дізнатися про неї ще дещо.
— Про Анну Джессоп?
— Так. Ви сказали, що в неї були права, видані штатом Массачусетс.
— Саме так.
— Яка там стоїть дата народження?
— Що?
— Сьогодні в лабораторії ви сказали, що їй було сорок років. Коли саме вона народилася?
— Чому ви питаєте?
— Будь ласка. Я маю знати.
— Гаразд. Зачекайте.
Мора почула шурхіт паперів, тоді Ріццолі повернулася на лінію.
— Відповідно до її прав, вона народилася двадцять п’ятого листопада.
Якусь мить Мора мовчала.
— Ви ще там? — запитала Ріццолі.