— Але все зайшло надто далеко, і я не міг так просто вийти з гри. Щоб захистити себе і Амбер, я повинен був стати їх супротивником. Переходити на бік Еріка було надто пізно: він не захистив би мене, навіть якби зміг. Крім того, я був упевнений, що Ерік зазнає поразки. І тут я вирішив застосувати деякі свої нові здібності. Мене давно дивували дивні відносини між Еріком і Флорою, яка сиділа в тому Відображенні, Землі, і прикидалася, що їй там подобається. У мене була побіжна підозра, що у Еріка там є деякі справи, і що вона — його агент. Звичайно, я не міг підібратися до Еріка досить близько, щоб задовольнити свою цікавість, але я був упевнений, що буде не так вже й важко вивідати у Флори, в чому тут справа. Так я і зробив. Раптово все понеслося вскач. Мою власну партію зацікавило моє місцезнаходження. Потім я знайшов тебе і відправив на шокотерапію, щоб повернути пам"ять. Ерік дізнався від Флори, що на Землі все пішло шкереберть. У результаті обидві сторони незабаром прийнялися посилено розшукувати мене. Я вирішив, що твоє повернення дозволить мені пустити за вітром плани всіх, а заразом і вибратися з глухого кута і змінити існуючий стан речей. Право Еріка на трон знову опиниться під сумнівом, у тебе знайдуться власні союзники, інтриги моєї партії виявляться безглуздими. До того ж, я розраховував, що ти не забудеш того, що зробив для тебе я. Але ти втік з Портеровської лікарні і ось тут-то все і почалося. Як я потім з"ясував, шукали тебе всі, але з різних причин. Але у моїх колишніх союзників була одна дуже велика перевага. Вони дізналися, що відбувається, знайшли тебе і першими опинилися на місці. Само-собою зрозуміло, існував дуже простий спосіб зберегти статус-кво, при якому вони залишилися б у вигідному становищі. Після пострілів Блейза ти разом з машиною впав у озеро. Блейз майже відразу помчав, думаючи, що справу зроблено. Я витягнув тебе і виявилося, що ти ще живий. Я почав надавати тобі першу допомогу. Згадую, яка невдячна це була робота: адже я не знав, наскільки ефективним було лікування, прокинешся ти Корвіном чи Карлом Корі. Та й потім це не давало мені спокою, адже я так і не дізнався цього. Коли прийшла допомога, я швиденько змотався. Трохи пізніше мої союзники знайшли мене і запроторили в башту, звідки ви мене і витягли. Все інше ти й сам знаєш.

— Не все.

— Тоді скажеш, коли вистачить. Я і сам про все дізнався тільки потім. Ерікові посіпаки пронюхали про катастрофу, розшукали тебе і перевели в приватну клініку, щоб ти був у повній безпеці, і розпорядилися тримати тебе під наркозом.

— Навіщо Еріку знадобилася моя безпека, особливо якщо врахувати, що моя поява сплутала йому всі карти?

— До цього часу семеро з нас уже знали, що ти живий. Занадто багато. Він просто запізнився. Ерік все ще намагався не нагадувати іншим слова батька. Якщо щось трапилося би з тобою в той час, коли ти перебував у його владі, дорога до трону була б для нього закрита. Якби Бенедикт що-небудь дізнався про це… Або Жерар… Ні, вбити тебе він не міг. Після коронації — так, але зараз — ні в якому разі. Коли стало відомо, що ти живий, Ерік був змушений відкрити карти. Він призначив дату коронації і вирішив до неї зробити так, щоб ти не перешкодив йому. Вкрай поспішне рішення, але я теж не бачу іншого виходу з цього становища. Ну, решта ти все знаєш, оскільки це сталося з тобою.

— Я приєднався до Блейза якраз тоді, коли він рушив на Амбер. Не дуже вдало все вийшло.

Бранд знизав плечима.

— Могло вийти і краще, якщо б ви перемогли, і якщо б ти як-небудь впорався з Блейзом. Але насправді у тебе не було шансів. Ні єдиного! З цього часу я перестаю розуміти мотиви їхніх учинків, але мені здається, що цей похід був не більше, ніж помилковою атакою.

— Навіщо?

— Я вже сказав, що не знаю. Ерік вже був у них в руках і в цьому не було необхідності.

Я похитав головою. Занадто багато новин, занадто мало часу, щоб осмислити їх. Схоже було, що багато фактів — правда, якщо відкинути пристрасті оповідача. І все ж…

— Не знаю, — почав я.

— Звичайно, не знаєш, — перебив він. — Але якщо ти запитаєш, я тобі скажу.

— Хто був третім у вашій групі?

— Звичайно, та персона, що штрикнула мене. Спробуй вгадай!

— Не буду. Скажи без загадок.

— Фіона. Вона все і задумала.

— Чому ти відразу не сказав мені?

— А ти б висидів до кінця розповіді? Та ти б кинувся садити її під варту, виявив, що її немає, переполошив би всіх інших, почав би розслідування і втратив би масу безцінного часу. Ти і зараз можеш проробити всі ці штуки, але зате ти слухав мене досить довго, щоб переконатися, що я знаю, про що говорю. А тепер, я скажу тобі, що важлива швидкість, і що ти повинен дослухати мене до кінця, і як можна швидше, якщо ти захочеш, щоб у Амбера взагалі залишилися хоч якісь шанси — тепер, можливо, ти вислухаєш мене, а не пустишся в погоню за божевільною бабою.

— Гнатися за нею не варто? — Запитав я, підвівшись з крісла.