— У тебе тремтять руки. В чому справа?

— Учора ввечері занадто довго веселилися, — відповів я, знову сідаючи в крісло.

— Ах, так, я й не подумав про це. Так, вчора напевно була ще та вечірка! Ну, звичайно. Всі в одній кімнаті… Несподівано вдалося відшукати мене і повернути додому… Продиктований відчаєм вчинок з боку однієї дуже нервової і дуже винної особистості… Успіх лише частковий: я поранений і німий, але чи надовго. І потім…

— Ти заявив, що знаєш винного. Це не жарт?

— Ні, не жарт.

— Хто це?

— Всьому свій час, дорогий братику. І своє місце. Послідовність і порядок, час і акценти — в цій справі вони дуже важливі. Дозволь мені насолодитися цією драмою на безпечній відстані від неї. Я так і бачу себе, пробитого кинджалом, і всіх вас, присутніх довкола. Ах, чого б я тільки не дав, щоб побачити цю сцену збоку! Ти не міг би описати вираз кожного обличчя?

— Боюся, що в цей час обличчя мене менше всього турбували.

Бранд зітхнув і випустив хмарку диму.

— Ах, як здорово! Це неважливо, обличчя я і так бачу. Сам знаєш, у мене жвава уява. Шок, страждання, здивування — все це поступово переходить в підозрілість і страх. Потім, як сказали мені, всі розійшлися, а добрий Жерар залишився служкою при пораненому братику, — він замовк, втупившись на дим. На якийсь час глузлива нотка зникла з його голосу. — Ти знаєш, він єдина рішуча і пристойна людина з усіх нас.

— Я високої думки про нього, — підтвердив я.

— Він добре доглядав за мною. Жерар завжди наглядав за рештою, — раптово він посміхнувся. — Чесно кажучи, ніяк не можу зрозуміти, чому його турбує наше благополуччя. Але, як я вважаю, потім ви всі зібралися, щоб обговорити становище. Ось ще одна вечірка, і як я шкодую, що мене там не було! Всі ці емоції, підозри, брехливі слова, відскакуючі один від одного, і ніхто не хоче розпрощатися першим. Через деякий час напевно почалася колотнеча. Всі ведуть себе як шовкові, не упускаючи можливості очорнити інших. Спроба залякати винного. Можливо, кілька камінців, кинутих у козлів відпущення. Але, в цілому, ніяких результатів. Я правий?

Я кивнув, належним чином оцінивши роботу його розуму, і зрозумів, що він буде розповідати все, як йому захочеться.

— Сам знаєш, що правий, — зронив я.

Він уважно глянув на мене і продовжував:

— Але, нарешті, всі розійшлися, щоб провести безсонну неспокійну ніч, або зустрітися зі спільником і зав"язати інтригу. Ніч була сповнена прихованого сум"яття. І приємно усвідомлювати, що ви думали про моє благополуччя. Деякі, природно, бажали мені добра, інші — прямо протилежного. І серед усього цього я збирався з силами — ні, я процвітав! — Не бажаючи підводити своїх прихильників. Жерар довго вводив мене в хід новітньої історії. Коли я зрозумів, що з мене досить, я послав за тобою.

— Ти, здається, не помітив, що я вже тут. Що ти хотів мені сказати або повідомити?

— Терпіння, брат, терпіння, подумай про століття, які ти провів у Відображення, навіть не згадуючи… всього цього, — він махнув рукою з затиснутою сигаретою. — Подумай, скільки часу ти чекав, сам того не знаючи, поки я не знайшов тебе і не постарався полегшити твою планиду! Невже в порівнянні з цим настільки важливі кілька митей мого задоволення!

— Мені сказали, що ти розшукував мене і це дещо здивувало мене. Адже в останній раз ми розлучилися, будучи не в найкращих стосунках.

Він кивнув.