— Розслабтеся. За годину будемо на місці.
— А де це «на місці»? — поцікавився Ленґдон, усвідомивши, що поняття не має, куди його везуть.
— У Женеві, — відповів пілот, і двигуни заревіли. — Наша лабораторія в Женеві.
— Женева, — повторив Ленґдон, трохи заспокоєний. — На півночі штату Нью-Йорк. У мене там живуть родичі, біля озера Сенека. Я й не знав, що в Женеві є фізична лабораторія.
Пілот розсміявся.
— Не та Женева, що в штаті Нью-Йорк, містере Ленґдон. Женева у Швейцарії.
Зміст останніх слів пілота дійшов до Ленґдона не відразу.
— У Швейцарії?! — серце шалено закалатало. — Ви, здається, сказали, що ми летітимемо лише годину?!
— Так і є, містере Ленґдон, — зі сміхом відповів пілот. — Цей літак летить зі швидкістю п’ятнадцять махів.
5
Убивця маневрував поміж натовпом на людній вулиці європейського міста. Це був дужий чолов’яга. Смаглявий і дивовижно спритний. М’язи в нього й досі були напружені після недавньої важливої зустрічі.
— Мене звуть Янус, — відрекомендувався незнайомець. — Ми з тобою майже побратими. У нас спільний ворог. Я чув, твої послуги можна купити.
— Залежить, кого ви представляєте, — відповів убивця.
Незнайомець сказав.
— Це ви так жартуєте?
— Бачу, ти про нас чув.
— Звичайно. Про це братство ходять легенди.
— То чому ж ти мені не віриш?
— Усім відомо, що браття давно відійшли в небуття.