Він засуджуючи хитнув головою.
Я розсердилась, знаю що моє рішення не праве, та хто підкаже як правильно вчинити за даних обставин.
— Я померла Нейтан. Справді померла. Зілля Кейт подіяло на мене, — майже кричала я, намагаючись донести болісну правду до нього. — Не знаю яким чином, після мого вбивства я повернулась у власне тіло…то були найстрашніші години мого існування. Тому ти не можеш мене осуджувати за рішення сховатись. Я нікому не сказала, що жива навіть Алексу. — Відчуваю, що дарма сказала ім’я ватажка банди. Хлопця, який подобається мені. Цей юнак закоханий в мене. Я занадто заклопотана пошуком реліквії не відкрилась йому, що жива. Ніхто в місті не повинен був знати правди.
— Алексу, — оцінюючи мій вираз обличчя, промовив він. — То чому ти досі в місті не покинула Пінс, ховаєшся? — все сказане звучало доволі грубо та зі звинувачувальним тоном.
— Тому, що маю знайти реліквію. Реліквія — це книга, знайдена тобою в маєтку, чорна обкладинка якої обпекла мені руку.
— Книга, — повторив він. — Вона не зі мною, я залишив її вдома у своїй кімнаті.
— Ти можеш мені її повернути? — запитала я, намагаючись оцінити його настрій. Настрій у мого співрозмовника дедалі погіршувався.
Жодної відповіді. Тому я вирішила благати.
— Будь ласка Нейтан, ця книга коштувала мені життя. Ти ж сама хотів, щоб я якомога скоріше покинула Пінс. Без цієї книги я не можу нічого зробити, залишитись тут самогубство, а повернутись додому неможливо.
— Добре, я заберу книгу, та принесу її тобі. Зустрінемось на пустирі, що знаходиться позаду реконструйованої мерії. Думаю, ти знаєш де це, якщо ні, то пригадай думки пані Кемс.
Так, я знала де це. Повертаючись в спогади святкування, коли Клавдія перший раз вразила суспільство, з’явившись в супроводі Рудольфа.
— Коли саме? — запитала я.
— Близько шостої. Я буду вчасно.
Ображено він піднявся, не дивлячись мені в очі. Нейтан підійшов до дверей, повернувся і ледь чутно запитав: не розумію одного навіщо відьмі зі світлим напрямком необхідно знайти книгу з темною магією?
Він пішов, відповіді на це запитання я не знаю. Сама здивувалась не менше за нього. Я не відкривала тієї книги, то ж не могла знайти. Але дійсно, чому там знаходяться закляття темної магії? Думаю, відповідь на це запитання знає моя родина.
Глава 20. Зустріч
Я ішла назад, ховаючи власне обличчя за каптуром спортивної кофти. Кофту довелось начаклувати. Уявляю перелякані обличчя зустрічних людей, принаймні тих кого я знала. Тих кого не знала, теж налякала б моя поява. У Пінсі новини розлітаються досить швидко. Місто знало про мою смерть, таку раптову несправедливу. Ніхто не міг достовірно сказати чому я померла, знали головне дівчина мертва. Причина смерті — у кожного мешканця здається була своя версія. Серед усіх Лорейн та Роуз найбільше наблизились до розгадки.
Назначена година тягнеться надто повільно. Потрібно розбудити пані Кемс. Закляття спрацює рівно о сьомій годині. В цей час я покину будинок, якщо пощастить, то Пінс також буде десь далеко.
— Сьома година, — прошепотіла я, — намічаючи можливий час своєї свободи.
Перед тим як покинути Пінс маю поговорити з Алексом. Ранкова розмова з Нейтаном змусила згадати тих, кому моя смерть могла завдати болю. Я не виконала обіцянку. Продаж мого маєтку був фіктивним, тому вручити обіцяні гроші Алексу не маю змоги. Не зважаючи на обставини, мушу поговорити з ним. Не думаю, що він мене зрозуміє, Нейтан не зрозумів чому я ховалась, але Алекс знатиме, що я жива. Цього повинно вистачити.