Книги

Відлуння у брамі

22
18
20
22
24
26
28
30

Мечислав останнім увійшов до тісного сейфа-бункера в особняку колишнього судді у Золотих Ключах. Там уже перебували Гордій, Северин, Тарас та Назар. Коротко переповівши про те, як на Велесі почалася експедиція до Мокселі, парубок разом зі старшими побратимами приготувалися слухати Гордія. Тепер він був за головного у їхньому гурті.

— Отже, товариство, — почав він, — вперше в Україні здійснено серійний теракт. Ми з Іваном підозрюємо, що Дніпропетровськ для цього обрали невипадково. Принаймні, офіційна версія Служби, нібито за цим стоять лише місцеві політологи, і що їхнім мотивом було тривіальне бажання отримати гроші, виглядає малопереконливою. Навіть припустивши, що вони самі виготовили вибухівку, спланували та здійснили вибухи, дуже дивними є їхні вимоги передати відчіпного через банкомати «Коломбанку».

— Справді, — погодився Назар, — такими дурниками не можуть бути навіть політологи! — Терористи та пірати завше вимагають лише готівку.

— Цікаво, — зауважив Тарас, — а чому саме «Шоломбанк»?

— Не «Шолом», а «Коломбанк», — виправив його Северин.

— Та один дідько, — знизав плечима кобзар. — Якщо припустити, що політологи обрали той банк не випадково, а мали з ним якусь спеціальну домовленість…

— А може, Служба навмисне запропонувала політологам «Коломбанк», щоб легше було їх виявити? — припустив Мечислав. — У нього добре розгалужена мережа банкоматів, і вони всі обладнані відеокамерами.

— Якщо ви закінчили будувати ваші версії, товариство, тоді дозвольте мені вести далі, — Гордій перервав потік припущень від детективів-аматорів. — «Коломбанк» належить до фінансової групи, яка наразі опирається спробам нинішньої правлячої камарильї привласнити її грошові та виробничі активи. Не дуже вдало, але вона таки огризається.

— Тому банк треба було заплямувати підозрою у співучасті в тероризмі! — здогадався Мечислав.

— Виходить, що авторство терактів належить… — розвинув його думку Тарас.

— Може належати комусь із політиканів, — виправив ще не висловлене кобзарем припущення Гордій. — Заразом і акцію протесту опозиції проти арешту колишнього Прем’єр-міністра по-тихому зам’яли! З іншого боку, владі ці вибухи невигідні — вони компрометують її в очах власних громадян і за кордоном, та ще й напередодні чемпіонату Європи з футболу. Згадайте-но, як можновладці раділи рішенню провести його в Україні.

— Ще б пак! Скільки на тому грошви відмили та привласнили! — кинув Назар.

— До речі, якби через вибухи чемпіонат перенесли з України десь-інде, — долучився Северин, — гроші все одно вже були б утилізовані. Можливо, тим, хто їх привласнив, було вигідно скасувати першість…

— Щоб не побачили їхніх недоробок, — погодився з біологом Тарас.

— Помиляєтеся, товариство, — повернув собі ініціативу Гордій, — схоже на те, що чемпіонат підготували цілком пристойно і його скасування владі невигідне. Це мало не останній її шанс подолати зневагу до себе на Заході та Сході…

— До речі, про Схід! — вигукнув Мечислав. — А, що коли це робота братів-сусідів?

— Отже, маємо такі припущення, — почав підсумовувати Гордій, — По-перше, офіційна версія — що це робота аматорської групи пришелепкуватих здирників, за якими ніхто не стоїть; по-друге — спроба скомпрометувати, ну, наприклад, бізнесову групу «Коломбанку». Або патріотів, а може, опозицію чи усіх одним гамузом; по-третє — «братерсько-сусідська» версія…

— А ще, — не вгавав Мечислав, — це може бути спробою Хазяїна нагадати про себе чи намаганням Шахсуварова помститися за катастрофу його літака. Словом, версій можна висунути зо два десятки. Скажіть, дядьку, — звернувся парубок до Гордія, — а чому власне ми маємо у це влазити? Нехай Служба працює. Я он чув сьогодні по радіо: вона заявила, що ця ж група раніше здійснила вибухи у Харкові.

— У тому й річ, що терористична діяльність в Україні набуває системності, — зітхнув Гордій, — а політики — і влада, і опозиція — ладні зробити все, щоб підняти на цьому свої рейтинги. Але справжній загрозі запобігти неспроможні. Ба більше: вони не здатні навіть її усвідомити! Іван та Олег вважають, що дестабілізація країни набуває незворотності. Звісно, першу скрипку у цій какофонії грають вітчизняні недолюдки, але, схоже, десь наявний і зовнішній центр збурення.

20. «Срєбролюбіє» і «священноначаліє»