— Факти свідчать, що так. Принаймні, «хтось» міг припускати таку можливість і влаштувати витік інформації для Вагінського.

— А також підготуватися до можливого безладу. У такому разі, Юрію, ваша контора мала першою бути в курсі справи!

— Мала, але не була. Принаймні, наскільки це знаю я. Втім, є одне міркування.

— Ну, то йшов би зі своїм міркуванням до свого ж начальства! — пенсіонерка навіть не приховувала, що лише вдає байдужість — Я тут до чого?

— Маргарито Архипівно, а Ви часом не знаєте, куди подівся Ваш протеже Йосип Бланк? — запитав капітан у відповідь.

— Мабуть, Юрко, ти в того Йосі навчився питаннями відповідати на запитання.

— Але таки скажіть, Ви з ним від минулого року спілкувалися?

— Навіщо воно тобі треба? — не здавалася досвідчена у таких розмовах жінка.

— Бланк наперед знав про можливість терактів.

— Йося?! Не сміши мої пантофлі!..

— Даруйте, — перервав її офіцер. — Давайте я розповім вам усе до ладу. Йосип Бланк працював на опального російського олігарха Владіміра Шахсуварова.

— Чи ти думав, що я цього досі не знаю?! — щиро обурилася прокурорша.

— Як тільки Шахсуваров отримав політичний притулок у США, — капітан вдав, що не звертає уваги на цю репліку, — Бланк швидко згорнув свої справи у Дніпрі і також поїхав з України…

— Я чула, що ти допоміг йому вигідно збути бізнес.

— Віддаю належне Вашій обізнаності, але наразі мова не про те. Ще у лютому Бланк несподівано зв’язався зі мною за допомогою скайпу, і повідомив, що має інформацію про підготовку у нашому місті акцій залякування. Я поставився до тих слів серйозно, адже Йосип твердив, що його просив це переказати сам Владімір Шахсуваров, а за ним тепер стоїть ЦРУ.

— Начальству ти доповів?

— Так, хоча Бланк і попереджав, що мені не повірять.

— Або вдадуть, що не вірять, і заборонять пхати носа, куди не слід.

— Саме так і сталося!

— А твій колишній наставник?..