Вона виправила його автоматично. Так само автоматично він поблажливо всміхнувся.

— Винен. Усе одно, було темно…

— «Smith&Wesson» виготовлений із нержавіючої сталі, не чорний. Його легко розгледіти в темряві. До того ж я чула, як він відтягував курок. Це робиться на револьверах, а не на напівавтоматах.

— A «Beretta»?

— Тут щодо конкретної моделі я не впевнена, але в нього був рухомий ствол, як і в них.

— Як ви знаєте, з тіла вашого чоловіка дістали три кулі. Тридцять восьмий калібр, підходять до «Smith&Wesson», — детектив потер обличчя, начебто глибоко замислився. — У вас є зброя, так, Майє?

— Є.

— Серед неї раптом нема «Smith&Wesson 686»?

— Ви знаєте відповідь, — сказала Майя.

— Звідки мені знати?

— Закон Нью-Джерсі вимагає від мене реєстрації всієї придбаної в штаті зброї. Тож вам усе це відомо. Хіба що ви зовсім некомпетентний, детективе Кірс, а це ж, безперечно, не так — ви одразу ж перевірили мене в реєстрі зброї. Тож облишмо ігри й перейдімо до справи.

— Яка відстань від місця, де впав ваш чоловік, до фонтану Бетесда?

Зміна теми заскочила її.

— Я певна, ви все там виміряли.

— Так, виміряли. Відстань приблизно триста ярдів[6] з усіма поворотами та вигинами. Я її пробіг. Я не в такій хорошій формі, як ви, але в мене це зайняло близько хвилини.

— Гаразд.

— Що ж, ось у чому справа. Кілька свідків сказали, шо чули постріл і що ви з’явилися принаймні за хвилину чи дві після нього. Як ви це поясните?

— А чому я мушу це пояснювати?

— Справедливе питання.

Майя й оком не зморгнула.