Мельник волів не відповісти, хоча зловив себе на думці — цей мужик класно його вирахував. Щось подібне майнуло в голові, тільки за це „щось” колишньому оперові раптом стало соромно. Хоча на обличчі цей сором не відбився.

— Більше у вас нема для мене ніяких зачіпок?

— Аби були, я б без вас розібрався, — досить жорстко відрубав співбесідник. — Інакше б мені справді лишалося тільки покликати міліцію і заарештувати всіх підозрілих. Нехай далі розбираються самі.

— Скільки в мене часу?

— Отже, ви погоджуєтеся?

— Все одно треба шукати роботу.

— З цим простіше. Я все одно збирався набирати штат охоронців, і якби ми на цей момент ні до чого не домовилися, я збирався все одно лишити вас біля себе в службі охорони. Я ж не лишу базу відпочинку без професійного нагляду...

— Теж правильно.

— Таким чином, офіційно ви оформляєтеся охоронцем. Живете на території бази в окремому будиночку. Я поповнюю рахунок вашого мобільного телефону. У вашому розпорядженні — транспорт. Іномарку не пропоную, в місцях, де все буде відбуватися, вони кидаються в очі. Старенька „Нива” надійніша, до речі — також у плані всюдихідності. Начинка в „Ниви” новенька, двигун форсований, тільки хто це бачить? Про те, чим ви займаєтеся насправді, знаю лише я.

— Крім мене на базі є охоронці?

— Ні. Проте хай вас це не турбує. Ваша присутність навряд чи буде аж так помітною, а значить і відсутність не кидатиметься в очі. На разі особливої роботи саме для охоронця я там не бачу. Рятувальники більше потрібні. Був один, я розширив штат до трьох. Відпочиваючим, до речі, подобається, коли на пляжі гуляє багато людей, готових урятувати їх у будь-яку хвилину. Ну, а в разі справді нештатної ситуації вийдете на перший план, швиденько вирішите її і знову зайдете в тінь.

— Обов’язково звітувати вам щодня?

— Для чого? Не будемо бюрократами. Мене цікавить проміжний або кінцевий результат. Поточна буденна робота — це для вас. Хіба виникнуть проблеми технічного або фінансового характеру. Ага, зовсім забув попередити: звітувати мені особисто вам щодня і не вдасться. В мене справи, я не можу і не повинен стирчати на базі постійно. Мене там просто не буде, я в офісі чи на мобільному. А телефонні переговори по таких делікатних справах я вести не звик. Та й ви, думаю, так само. Ви поселитеся в окремому будиночку, вам надається повна свобода дій. В межах розумного, звісно. Деякі досить своєрідно трактують саме поняття „свобода”. До речі, зброя у вас є?

— Гм... Як би вам сказати...

— Ясно. Навряд чи вам треба постійно мати її при собі. Ви ж не збираєтеся відстрілюватися від водяника?

— Ви пропонуєте мені взагалі не брати з собою зброю?

— Я прошу вас не застосовувати її без крайньої потреби. Поясню, чому: є причини, через які мені не хочеться, аби моє ім’я зв’язали з людиною, яка незаконно зберігає зброю під моїм, як би це сказати, патронатом.

— Останнє запитання — скільки? Ставка охоронця, чи...

— Чи. Давайте обговоримо це питання. Ще по коньячку? — Заруба простягнув руку до пляшки.