Трампус благально глянув на Клубічка. — Я ж іще не зовсім оклигав. Не переношу такого гармидеру.

— А ти не звертай уваги. Півгодини, сподіваюсь, витримаєш.

Раптом диктор щось пробурмотів, і одразу ж почувся інший голос: «Припиняємо демонстрування фільму про тенісні змагання на Штваніці й замість цього передаємо репортаж про зустріч гостей із Німеччини в Яхимові. Наші гості прибули тиждень тому двома автобусами…»

— Це ще гірше за теніс, — простогнав Трампус— Будуть промови.

— А тобі не обов"язково їх слухати! Наскільки мені відомо, тут ніхто точно не знає, що сталося з Кодетом?

— Жодна душа!

І Трампус стисло виклав Тикачеві здогади.

— Цілком можливо, — погодився Клубічко, — але про це краще мовчати, коли ми не хочемо, щоб міністр наказав нам сидіти тихо. Адже ти й сам чуєш, як наш фільм рекламує цю екскурсію. «Kraft durch Freude».[13]

Тим часом диктор вів далі: «Перший автобус із рейху поїхав далі, а другий трохи затримався. Ага, він на когось чекає. Я вже бачу, хто це. Молоде, дуже гарненьке дівчатко, яке комусь махає на знак привітання. Тепер воно сіло, і другий автобус, напевне, теж зараз рушить».

Почувши про гарне дівчатко, Трампус із чисто чоловічою реакцією мимоволі озирнувся на екран і раптом міцно стиснув Клубічкову руку.

— Це він.

— Хто? Хто він?

— Той третій зліва — Віртер.

Клубічко повернувся й собі, але було вже пізно — на екрані видно було тільки автобус, що від"їжджав,

— Ми потім наново переглянемо цю стрічку. Ти звернув увагу на те дівчатко, яке так зачарувало диктора? — спитав за хвилину Клубічко.

Трампус заперечливо похитав головою.

— Дуже шкода. Якщо там був Віртер, то, можливо, саме це дівча передало йому доручення, внаслідок якого відбулося п"ять атак на роялі «Орфей». Ну, ми на неї ще подивимося в Празі. А тепер нам уже й справді пора йти, тебе жде твоя дієта, а мене — моя. Чим тебе годуватимуть?

— Мабуть, сиром, — зітхнувши, відповів Зденек. — Я його смертельно ненавиджу, але коли признався в цьому дієтсестрі, вона солоденько всміхнулася й сказала: «Сир — це життя! Десять днів якось витримаєте!»

— Твоя дієтсестра просто жорстока. Між іншим, більшість жінок мають нездоланну схильність до жорстокості. До того ж часто серед них трапляються ще й уперті, а в чоловіків ця подвійна властивість буває дуже рідко. Проте мені здається, що нашому Тикачеві цього не позичати. Піду зараз до нього. Про рахунок не турбуйся, адже ти нічого не замовляв.

Коли вони проходили повз пансіон «У трьох негрів» на Старій Луці, де гарна табличка з мореного дуба сповіщала, що «в ці двері входив Гете», на вузькому тротуарі їх поминула жінка років тридцяти. Незвичайна красуня, висока, струнка, з великими синіми очима і темним, майже чорним волоссям. її високе чоло, здавалося, аж сяяло під капелюшком аквамаринового кольору, виразні очі дивились байдуже. Клубічко привітався з нею.