В останньому випадку весь цей сексуальний період виявляється забутим, а несвідомі спогади, що вказують на нього, — відсунуті; я вже згадував, що хотів би поєднати з цією інфантильною сексуальною діяльністю також і нормальну інфантильну амнезію. Завдяки психоаналітичному дослідженню вдається довести забуте до свідомості і цим усунути нав’язливість, що випливає з несвідомого психічного матеріалу.
Повернення дитячої мастурбації
Сексуальні збудження дитячого віку знову з’являються у згаданому дитячому віці або як центрально зумовлене лоскотливе подразнення, яке потребує онаністичного задоволення, або як процес, схожий на полюції, який, аналогічно до полюцій у зрілому віці, дає задоволення навіть без якоїсь допомоги. Останній випадок частіше зустрічається у дівчаток і в другій половині дитинства; причини цього не зовсім зрозумілі, і, мабуть, не завжди йому має передувати період раннього активного онанізму. Симптоматика цього сексуального прояву дуже бідна; замість нерозвиненого ще статевого апарату дає про себе знати здебільшого сечовипускний апарат, наче його опікун. Більшість недуг сечового міхура цього часу є сексуальними захворюваннями; нічний енурез відповідає такій полюції, якщо тільки не є епілептичним нападом.
Для нового прояву сексуальної діяльності мають значення як внутрішні, так і зовнішні причини; у випадках невротичного захворювання можна вгадати і ті, й інші за формою симптомів, а за допомогою психоаналітичного дослідження вгадати повністю і ті, й інші. Про внутрішні причини мова піде нижче; випадкові зовнішні причини до цього часу набувають великого та тривалого значення. На першому місці опиняється вплив спокуси, що ставиться до дитини, як до сексуального об’єкта, і знайомить його за обставин, які залишають глибоке враження, із задоволенням, що походить із генітальної зони; згодом дитина просто вимушена онаністичним шляхом поновлювати це задоволення. Такий вплив може походити від дорослих або від інших дітей; не можу не визнати, що в своїй статті 1896 року «Ueber die Aetiologie der Hysterie» я переоцінив частоту або значення цього впливу. Хоча я тоді ще не знав, що і решта здорових індивідів могли мати в дитячому віці такий самий досвід, і тому надавав спокусі більшого значення, ніж факторам конкретної сексуальної конституції та розвитку[40]. Певна річ, немає необхідності в спокусі, щоб пробудити сексуальне життя дитини, таке пробудження можливе саме по собі через внутрішні причини.
Поліморфно-перверсний нахил
Повчально, що дитина під впливом спокуси може стати поліморфно-перверсною, що її можна спокусити до всіляких збочень. Це вказує на те, що у неї є схильність до цього у власній конституції; спокуса саме тому зустрічає так мало опору, бо душевні загати проти сексуальних надмірностей — сором, огида і мораль, залежно від віку дитини, ще не споруджені або перебувають у стадії створення. Дитина поводиться в цьому відношенні так, як пересічна некультурна жінка, у якої зберігається такий самий поліморфно-перверсний нахил. Така жінка за звичайних умов може залишитися сексуально нормальною, але під керівництвом спритного спокусника набуває смаку до всіх перверсій і вдається до них у своїй сексуальній активності. Такою ж поліморфною, тобто інфантильною, схильністю користується повія для своєї професійної діяльності, а при колосальній кількості повій і тих, кому варто приписати схильність до проституції, хоча вони й уникли цієї професії, врешті-решт, неможливо не визнати в рівномірній схильності до всіх перверсій щось загальнолюдське та початкове.
Часткові потяги
Утім, вплив спокуси не допомагає розкрити початкові умови статевого потягу, а лише плутає наше розуміння його, надаючи дитині передчасно сексуальний об’єкт, в якому дитячий сексуальний потяг не має наразі такої потреби. Однак маємо погодитися з тим, що дитяче сексуальне життя при переважанні домінування ерогенних зон проявляє такі компоненти, для яких із самого початку передбачаються інші особи як сексуальні об’єкти. Такого штибу компоненти перебувають у певній незалежності від ерогенних зон потягу до розглядання та демонстрації себе і до жорстокості, які лише пізніше вступають у тісний взаємозв’язок із генітальним життям, але вже у дитячому віці спостерігаються як самостійні прагнення, спершу відокремлені від ерогенної сексуальної діяльності. Малюк передусім безсоромний і в певному віці проявляє недвозначне задоволення від оголення свого тіла, підкреслюючи особливо власні статеві частини. На противагу до цієї, що вважається перверсійною, схильності цікавість при розгляданні статевих органів інших осіб проявляється, ймовірно, в дещо старшому віці, коли перешкода від почуття сорому досягла вже помітного розвитку. Під впливом спокуси перверсія розглядання може набути вагомого значення в сексуальному житті дитини. Все ж із мого дослідження дитячого віку здорових і нервовохворих я змушений зробити висновок, що потяг до розглядання може з’явитися у дитини як самостійний сексуальний прояв.
Маленькі діти, увагу яких спрямовано на власні геніталії, здебільшого мастурбаційно, здебільшого досягають подальших успіхів без сторонньої допомоги та проявляють значний інтерес до геніталій своїх товаришів. Таким чином як випадок задовольнити таку цікавість створюється здебільшого винятково при задоволенні обох екскрементальних потреб, то такі діти стають вуайєристами, старанно підглядають, коли інші мочаться або випорожнюються. Після настання витіснення цієї схильності зацікавленість, спрямована на геніталії інших (своєї або протилежної статі), зберігається як болісна нав’язливість, що стає джерелом найпотужніших імпульсів до утворення симптомів у деяких невротичних випадках.
З ще більшою незалежністю від звичайної, пов’язаної з ерогенними зонами сексуальної активності у малюка розвивається компонент жорстокості сексуального потягу. Дитячому характеру взагалі властива жорстокість, оскільки затримка, яка утримує потяг до оволодіння від заподіяння болю іншим, здатність до співчуття розвиваються порівняно пізно. Ґрунтовний психологічний аналіз цього потягу, як відомо, ще не реалізований; можемо вважати, що жорстокі душевні рухи відбуваються від потягу до оволодіння і проявляються в сексуальному житті в такий час, коли геніталії ще не набули свого пізнішого значення. Жорстокість панує в фазі сексуального життя, яку ми пізніше опишемо як прегенітальну організацію. Діти, які вирізняються особливою жорстокістю щодо тварин і товаришів, справедливо викликають підозру в інтенсивній і передчасній сексуальної активності з боку ерогенних зон, і за збігом з передчасною зрілістю всіх сексуальних потягів ерогенна, сексуальна діяльність здається все ж первинною. Відсутність затримки із співчуття таїть у собі небезпеку, що цей зв’язок жорстоких потягів із ерогенними, що мав місце в дитинстві, виявиться в пізнішому житті незруйнованим.
Хворобливе подразнення шкіри сідниць відоме всім вихователям з часів сповіді Ж.-Ж. Руссо як ерогенний корінь пасивного потягу до жорстокості (мазохізму). Вони правильно вивели з цього вимогу, що тілесне покарання, яке здебільшого здійснюється саме на цій частині тіла, не може мати місце в усіх тих дітей, у яких, завдяки пізнішим вимогам культурного виховання, лібідо може бути відсунуте на колатеральні шляхи.
Інфантильне сексуальне дослідження
Потяг до пізнання
Приблизно на той час, коли сексуальне життя дитини досягає свого першого розквіту, від третього до п’ятого року життя, у неї з’являються також початки тієї діяльності, якій приписують потяг до пізнання або дослідження. Потяг до пізнання не може бути зарахований до елементарних компонентів потягів, він підпорядковується винятково сексуальності. Пізнавальна діяльність відповідає сублімованому способу оволодіння, з іншого ж боку, вона заряджається енергією потягу до підглядання (schaulust). Але її відношення до сексуального життя має особливе значення, адже ми дізналися з психоаналізу, що потяг до пізнання у дітей разюче рано та несподівано інтенсивним чином зосереджується на сексуальних проблемах, можливо, навіть інспірується ними.
Загадка сфінкса
Не теоретичні, а практичні інтереси спонукають активність дослідницької діяльності у дитини. Загроза умовам її життя внаслідок звістки та припущення про появу нової дитини, страх втратити у зв’язку з цією подією турботу та любов змушують дитину замислитися та розвивають у ній проникливість. Перша проблема, якою вона переймається, відповідно до історії її виникнення, є не питанням про розбіжність статей, а загадкою: звідки беруться діти? У спотворенні, яке легко виправити, це становить також загадку, задану фіванським сфінксом. Факт існування двох статей дитина спершу сприймає без роздумів і протидії. Для хлопчика є чимось природним припустити, що в усіх відомих йому людей такі ж геніталії, як і в нього, і здається неможливим поєднати відсутність таких геніталій із його уявленням про цих інших людей. Хлопчик міцно тримається цього переконання, наполегливо захищає його від гіпотетичних заперечень під впливом спостережень і відмовляється від нього лише після важкої внутрішньої боротьби (кастраційний комплекс). Заміщені утворення цього загубленого пеніса в жінки відграють визначну роль у тих формах, які набувають різноманітних перверсій[41].
Комплекс кастрації та заздрість до пеніса
Припущення про існування в усіх людей таких же (чоловічих) геніталій становить першу чудесну та важливу за своїми наслідками інфантильну сексуальну теорію. Дитині мало користі від того, що біологічна наука виправдовує її упередження та бачить у жіночому кліторі справжню заміну пенісу. Маленька дівчинка не потрапляє під владу таких заперечень, коли зауважує інакше влаштовані геніталії хлопчика. Вона негайно готова визнати їх, і в ній пробуджується заздрість із приводу пеніса, яка переростає в бажання, що має згодом важливе значення: також бути хлопчиком.
Теорія народження
Багато людей можуть чітко пригадати, як інтенсивно в період, що передує статевій зрілості, вони цікавилися питанням, звідки беруться діти. Його анатомічне вирішення було тоді різним: вони з’являються з грудей, або їх вирізають з живота, або пупок відкривається, щоб їх випустити. Про відповідне дослідження в ранньому дитинстві згадують дуже рідко поза аналізом; це дослідження давно підпало під витіснення, але результати його були цілком однакові. Дітей отримують від того, що щось їдять (як у казках), і вони народжуються через кишківник як випорожнення. Ці дитячі теорії нагадують пристосування, що зустрічаються у тваринному світі, наприклад, клоаку тварин, які стоять нижче за ссавців.