— Думаєш, всі погодяться прийти?

— Так, якщо ми скажемо, що від цього залежить їхнє життя. — Він посміхнувся. — І ми зберемо в одній кімнаті п’ятьох найкращих у світі мисливців. Хто таке пропустить?

Я надіслав Арт3міді коротке повідомлення, в якому попросив зустрітися з нами опівночі в приватній чат-кімнаті Ейча. Вона відповіла всього за кілька хвилин і пообіцяла бути. Ейч сказав, що йому вдалося зв’язатись з Дайто і Шото, і вони обидва також погодилися взяти участь. Зустріч була призначена.

Я не хотів бути на самоті, тому зайшов до Підвалу приблизно на годину раніше. Ейч вже був там, переглядав новини на стародавньому телевізорі RCA. Не кажучи ні слова, він встав і обійняв мене. Хоч я нічого і не відчував, це на диво заспокоювало. Поки чекали на прибуття інших, ми сіли разом дивитись новини.

Кожен канал транслював кадри з ОАЗи, показуючи орди космічних кораблів і військ «шісток», які прибували на Людус. Усі з легкістю здогадалися, чому вони там, і тепер кожен мисливець в симуляції також прямував на Людус. Транспортні термінали по всій планеті були забиті прибулими аватарами.

— От і кінець таємниці розташування гробниці, — сказав я, хитаючи головою.

— Рано чи пізно про неї все одно б дізналися, — сказав Ейч, вимикаючи телевізор. — Я просто не думав, що це трапиться так швидко.

Ми почули оповіщення дзвінка входу, коли на сходах матеріалізувалася Арт3міда. Вона була одягнена так само, як і в ніч нашого знайомства. Спускаючись сходами вона мені помахала. Я помахав у відповідь, а тоді представив її.

— Ейч, познайомся з Арт3мідою. Арт3міда, це мій найкращий друг, Ейч.

— Рада зустрічі, — сказала Арт3міда, простягаючи праву руку.

Ейч потис її.

— Взаємно, — він подарував їй чеширську посмішку. — Дякую, що прийшла.

— Жартуєш? Як я могла таке пропустити? Найперша зустріч Великоїрки п’ятірки.

— Великої п’ятірки? — запитав я.

— Ага, — сказав Ейч. — Так нас тепер називають на всіх форумах. Ми займаємо п’ять верхніх позицій у турнірній таблиці на Табло. Тому ми Велика п’ятірка.

— Атож, — відповів я. — Принаймні на деякий час.

Арт3міда на це посміхнулася, тоді розвернулася і почала бродити підвалом, милуючись декором вісімдесятих.

— Ейч, це найкрутіша чат-кімната, яку я коли-небудь бачила.

— Дякую, — він схилив голову. — Дуже люб’язно з твого боку.

Вона зупинилася, щоб переглянути полички з доповненнями до рольових ігор.