Я кивнув.

— Я майже ніколи не заходив в симуляцію з дому. На щастя, «шістки» цього не знали.

— А як твоя сім’я?

— Це був дім моєї тітки. Думаю, вона мертва. Ми… ми не були дуже близькими. — Це було значним применшенням, звичайно. Тітка Еліс ніколи не виказувала мені багато доброти, але вона все одно не заслуговувала на смерть. Але найбільшу провину я відчував через місіс Ґілмор, і усвідомлення того, що через мої дії вона загинула. Вона була однією з найприємніших людей, яких я коли-небудь знав.

Я зрозумів, що схлипую. Я виключив звук, щоб Ейч не почув, і зробив кілька глибоких вдихів, поки знову не опанував себе.

— Не можу в це повірити! — прогарчав Ейч. — Ці виродки. Вони за все заплатять, Зі. Не сумнівайся. Ми змусимо їх за це заплатити.

Я не бачив як, але не став сперечатись. Я знав, що він просто намагався мене підбадьорити.

— Де ти зараз? — запитав Ейч. — Тобі потрібна допомога? Може, місце, щоб залишитися або щось? Можу переслати гроші, якщо потрібно.

— Ні, я в порядку. Але спасибі, друже. Я дійсно ціную пропозицію.

— De nada, аміґо.

— Слухай, а «шістки» відправляли тобі такі ж листи, що і мені?

— Так. Тисячі. Але я вирішив, що краще їх ігнорувати.

Я насупився.

— Якби ж я був таким розумним.

— Чуваче, ти ніяк не міг знати, що вони спробують тебе вбити! Крім того, вони вже мали твою домашню адресу. Якби ти проігнорував листи, вони б все одно підірвали бомбу.

— Слухай, Ейч… Сорренто сказав, що твої шкільні документи містили підроблену домашню адресу, і що вони не знають, де тебе шукати. Але він міг і брехати. Тобі потрібно залишити дім. Іди в якесь безпечне місце. Якнайшвидше.

— Не хвилюйся за мене, Зі. Я не стою на місці. Ці покидьки ніколи мене не знайдуть.

— Як скажеш, — відповів я, гадаючи, що саме він мав на увазі. — Але мені треба попередити Арт3міду. І Дайто з Шото, якщо зможу до них дістатися. «Шістки», ймовірно, роблять все можливе, щоб дізнатися їхні особи теж.

— Це наштовхнуло мене на ідею, — сказав він. — Потрібно запросити всіх трьох на зустріч в Підвалі сьогодні ввечері. Скажімо, близько опівночі? Приватний сеанс чат-кімнати. Тільки нас п’ятеро.

Від перспективи знову побачити Арт3міду у мене покращився настрій.