Гра була вже в процесі. Я мав подвійні кораблі та рахунок у 41 780 балів. Я глянув униз і побачив, що мої руки на контролері. Після секунди чи двох дезорієнтації, я рефлекторно почав грати, перемістивши джойстик вліво якраз вчасно, щоб уникнути втрати одного з кораблів.

Тримаючи одне око на грі, я спробував оцінити середовище. Периферійним зором я зміг розрізнити гру «Dig Dug» ліворуч і автомат «Zaxxon» праворуч від мене. Позаду я чув какофонію електронних битв з десятків інших старовинних аркад. Тоді, знищивши хвилю в «Galaga», я помітив своє відображення в екрані гри. Я побачив там не обличчя свого аватара. Це було обличчя Метью Бродеріка. Молодого Метью Бродеріка ще до часів «Ферріса Бюллера» і «Леді-яструба».

Тоді я зрозумів, де я був. І ким я був.

Я був Девідом Лайтманом, персонажем Метью Бродеріка в фільмі «Військові ігри». І це була його перша сцена в стрічці.

Я був усередині фільму.

Я швидко озирнувся навколо і побачив детальну копію «Ґранд Палас-20», поєднання аркадного залу/піцерії, показаного в фільмі. Навколо кожної гри згуртувались діти з пернатими зачісками вісімдесятих. Інші сиділи в кабінах, їли піцу і пили газовані напої. З музичного автомата в кутку лунала пісня «Video Fever» гурта the Beepers. Все виглядало і звучало саме так, як у фільмі. Галлідей скопіював кожнісіньку деталь з фільму і відтворив його у вигляді інтерактивної симуляції.

Офігіти.

Я роками гадав, які завдання чекають на мене в Перших воротах. Але такого не міг і уявити. А, напевно, варто було. «Військові ігри» були одним з найулюбленіших фільмів Галлідея. Ось чому я дивився його більше тридцяти разів. Ну, не тільки, а також через те, що він був абсолютно дивовижним, а головним героєм був олдскульний підліток-хакер. Здавалось, що нарешті всі мої дослідження почали себе виправдовувати.

Тоді я почув електронний звуковий сигнал. Він лунав ніби з правої кишені моїх джинсів. Тримаючи ліву руку на джойстику, я поліз в кишеню і витягнув цифровий годинник. Циферблат показував 7:45 ранку. Коли я натиснув одну з кнопок, щоб заглушити будильник, в центрі дисплея з’явилося попередження: «Девіде, ти запізнишся до школи!»

Голосовою командою я відкрив мапу ОАЗи, в надії дізнатися, куди ворота мене привели. Але виявилося, що я вже не просто поза Мідлтауном, а взагалі поза ОАЗою. Значок локатора був посеред порожнього екрану, а це означало, що я був за межами мапи. Коли я увійшов у ворота, мого аватара перенесло в автономну симуляцію, віртуальне місце, відокремлене від ОАЗи. Схоже, єдиний спосіб повернутися — завершити квест і пройти ворота. Але якщо це відеогра, як в неї грати? Якщо це квест, яка моя мета? Я продовжував грати «Galaga», обдумуючи ці питання. Через секунду в аркадний зал увійшов хлопчик і підійшов до мене.

— Привіт, Девіде! — сказав він, дивлячись на гру.

Я впізнав цього малого з фільму. Його звали Гові. У фільмі, персонаж Меттью Бродеріка передає йому гру і мчить до школи.

— Привіт, Девіде! — повторив хлопчик тим самим тоном. Цього разу, коли він говорив, його слова також з’явилися у вигляді тексту в нижній частині дисплея, як субтитри. Під ними мерехтів червоний напис: «Діалог! Останнє попередження!»

Я починав розуміти. Симуляція попереджала мене, що це був мій останній шанс сказати наступний рядок діалогу з фільму. Якщо я не скажу слова, то можу приблизно здогадатись, що відбудеться далі. КІНЕЦЬ ГРИ.

Але я не панікував, бо я знав наступний рядок. Я бачив «Військові ігри» так багато разів, що я знав увесь фільм напам’ять.

— Привіт, Гові! — сказав я. Але голос, який я почув в навушниках, не був моїм. Це був голос Метью Бродеріка. Коли я сказав репліку, попередження на дисплеї зникло, і у верхній частині дисплея з’явився рахунок 100 очок.

Я напружив мізки, намагаючись подумки програти іншу частину сцени. Наступна репліка була за мною.

— Як поживаєш? — сказав я, і мій рахунок зріс до 200 очок.

— Досить добре, — відповів Гові.

У мене запаморочилась голова. Це було неймовірно. Я був повністю всередині фільму. Галлідей перетворив фільм п’ятдесятирічної давності на інтерактивну відеогру в реальному часі. Цікаво, скільки часу йому знадобилось на програмування?