– Послухайте, я вчу вас таких речей, які, найпевніше, вам робити не доведеться. Сподіваюся, не доведеться. Але у вас є неабиякий хист, Старлінг. Якщо треба буде стріляти, ви впораєтесь. Робіть вправи.

– Гаразд.

– І ніколи не кладіть його в сумочку.

– Гаразд.

– Діставайте його по кілька разів щоночі. Тримайте під рукою.

– Згода.

На руліжній смузі аеродрому Куантіко стояв двомоторний ветеран «бічкрафт» із увімкненими сигнальними вогнями та прочиненими дверцятами. Один із пропелерів обертався й шарпав траву біля злітної смуги.

– Тільки не кажіть, що це «Синє каное», – вихопилось у Старлінг.

– Ага.

– Воно маленьке й старе.

– Старе – це точно, – весело погодився Бріґем. – Управління боротьби з наркотиками натрапило на нього у Флориді ще давно, коли він упав в окрузі Ґлейдс. Проте зараз він цілком справний. Сподіваюсь, Ґремм і Рудман[53] не дізнаються, що ми його взяли, – бо ми мали їхати автобусом.

Він зупинив машину біля літака й дістав із заднього сидіння багаж Старлінг. Попри невелике сум’яття він примудрився передати їй речі та потиснути руку. А потім, навіть сам того не очікуючи, Бріґем промовив:

– Бережи вас Бог, Старлінг.

З вуст морпіха ці слова прозвучали дивно. Він не міг збагнути, звідки вони виринули, і відчув, як щоки запекло.

– Дуже… дякую, містере Бріґем.

Кроуфорд сидів поруч із пілотом, без пальта, в сонцезахисних окулярах. Він озирнувся до Старлінг, коли почув, як пілот захрьопнув двері.

Кларіс не бачила його очей крізь темні скельця, і він здавався їй незнайомцем. Кроуфорд був блідий і напружений, наче коріння, яке видирає з землі бульдозер.

– Сідайте на лаву й читайте, – сказав він.

На сидінні позаду нього лежала товста папка. На обкладинці було написано «БАФФАЛО БІЛЛ». Старлінг міцно притисла її до грудей, коли «Синє каное» заревло, смикнулось і покотилося злітною смугою.

Розділ 11