— Це буде нелегко. Саме зараз він мусить бути насторожі, в тривожному стані червоного ступеня, безперервно відстежуючи свій особистий периметр. І тебе він знає, Джероме. Ти часто купував морозиво з того клятого фургону «Містер Смаколик». Ти сам мені про це розповідав.

— Білле, він продавав морозиво тисячам людей.

— Авжеж, але чи багато чорношкірих людей у Вест Сайді?

Джером мовчить, але тепер той, хто кусає собі губи — він.

— А чи велика та бомба? — питає Ґеллісон. — Може, мені ввімкнути пожежну тривогу?

— Тільки, якщо ви бажаєте, аби повбивало всю цю чортову прірву людей, — каже Ходжес. Йому дедалі важче стає балакати. — Щойно він відчує небезпеку, у ту ж мить він підірве те, що має. Ви цього бажаєте?

Ґеллісон не відповідає, і Ходжес знову повертається до двох неправдоподібних спільників, яких Бог — чи якась химерна фортуна — призначила цього вечора бути з ним.

— Ми не можемо випробовувати долю на тобі, Джероме, і ми аж ніяк не можемо випробовувати долю на мені. Він стежив за мною задовго до того, як я дізнався, що він взагалі існує на світі.

— Я підберуся ззаду, — каже Джером. — Захоплю його зненацька. У темряві, де нема нічого, окрім світла зі сцени, він мене нізащо не помітить.

— Якщо він там, де, як я гадаю, він є, твої шанси на те, щоб так зробити, будуть п’ятдесят на п’ятдесят, і то в найкращому випадку. Це недостатній рахунок.

Ходжес обертається до жінки з сивіючим волоссям і обличчям невротичної юнки підліткового віку.

— Це мусите бути ви, Холлі. Зараз він вже тримає палець на спусковому гачку, а ви єдина, хто може підібратися близько без того, щоб бути впізнаною.

Вона прикриває свої понівечені губи долонею, але однієї недостатньо, тож вона додає ще й другу. Очі в неї величезні й вологі. «Господи, поможи нам», — думає Ходжес. Це не вперше його навідує така думка в зв’язку з Холлі Джібні.

— Тільки якщо ви підете разом зі мною, — промовляє вона крізь пальці. — Можливо, тоді…

— Я не можу, — каже Ходжес. — У мене інфаркт.

— Ох, біда, — стогне Ґеллісон.

— Містере Ґеллісон, там є сектор для інвалідів? Мусить бути, правильно?

— Звичайно. У середній частині аудиторії.

«Він не лише зумів пробратися на концерт, — думає Ходжес. — Він ідеально розташувався, щоб спричинити якнайбільше смертей».

Він каже: