— Їх забрала Міссі Дендрідж. Ми будемо самі до восьмої тридцять… Тож у нас десь дві з половиною години. Не марнуймо їх.
Вона притиснулася до нього. Луїс відчував м’який, пристрасний аромат. Невже трояндова олія? Він обійняв її — спершу за талію, потім руки ковзнули вниз до сідничок дружини, а тим часом її язик витанцьовував у нього на губах, пірнаючи глибше до рота.
Коли вони припинили цілуватися, Луїс спитав Рейчел трохи охриплим голосом:
— Тобто ти — моя вечеря?
— Я — десерт, — посміхнулась вона і почала повільно й чуттєво тертися стегнами об його пах. — Обіцяю, ти не отримаєш нічого такого, що було б тобі не до смаку.
Він потягнувся до неї, але вона спинила його, взявши за руку:
— Спершу нагору!
Рейчел приготувала для нього надзвичайно теплу ванну. Дуже повільно роздягнула і занурила у воду. Дружина надягнула доволі шорстку мочалку-рукавичку, яка зазвичай без діла висіла на лійці душа, і почала ніжно намилювати його тіло. Луїс відчував, як день — цей жахливий день — повільно спадав з нього. Рейчел також намокла, і трусики облягали її, немов друга шкіра.
Луїс уже почав вилазити з ванни, але вона м’яко штовхнула його назад.
— Що?..
Тепер Рейчел ніжно обхопила його мочалкою і почала нестерпно повільно рухати її вгору-вниз.
— Рейчел… — він весь спітнів, і зовсім не через гарячу воду.
— Чшшшш.
Здавалося, це триватиме вічно — щоразу, коли він був на межі екстазу, рука сповільнювалася, майже зупинялася. Вона стискала його, відпускала і стискала знову, доки він не кінчив з такою силою, що йому аж вуха позакладало.
— Боже мій, — тремтячим голосом сказав Луїс, коли врешті зміг говорити. — Де ти цього навчилася?
— У скаутах, — манірно відповіла Рейчел.
Вона приготувала бефстроганов. Поки вони бавилися у ванній, той добре прогрівся, і Луїс, який ще о четвертій дня поклявся, що не з’їсть нічого до самого Гелловіну, попросив добавки.
Потім Рейчел знову повела його нагору.
— А тепер ти покажеш, на що здатен
«Зважаючи на все, що сталося, — подумав Луїс, — можна сказати, що я ще непогано тримаюся».