Адреса: Карлін-стріт, 47,Чемберлен, Мейн, 02249

Реанімаційна палата: ні Машина швидкої допомоги: № 16

Надана допомога: не надавалася, померла до прибуття

Час смерті: 28 травня 1979 р., 02 : 00 (прибл.)

Причина смерті: кровотеча, шок, коронарна оклюзія та/або (можл.) коронарний тромбоз

Ким упізнана: Сьюзен Д. Снелл

Бек-Чемберлен-роуд, 19, Чемберлен, Мейн, 02249

Найближчий родич: немає

Тіло видане: штату Мейн

Черговий лікар: Гарольд Кюблер

Патологоанатом: FM

Зі стрічки національних новин Associated Press, 5 червня 1979 р.:

ЧЕМБЕРЛЕН, ШТАТ МЕЙН

ОФІЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ ПРО 409 ЗАГИБЛИХ І 49 ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ ВНАСЛІДОК ПОДІЙ У ЧЕМБЕРЛЕНІ. РОЗСЛІДУВАННЯ СТОСОВНО КЕРІЕТТИ ВАЙТ І ЇЇ ТАК ЗВАНОГО ТЕЛЕКІНЕТИЧНОГО ФЕНОМЕНА ТРИВАЄ НА ФОНІ ПОШИРЕНИХ ЧУТОК ПРО ТЕ, ЩО РОЗТИН ТІЛА ЮНОЇ ВАЙТ ВИЯВИВ ПЕВНІ НЕЗВИЧНІ УТВОРЕННЯ В ПІВКУЛЯХ І МОЗОЧКУ ГОЛОВНОГО МОЗКУ. ГУБЕРНАТОР ШТАТУ ПРИЗНАЧИВ НЕЗАЛЕЖНУ КОМІСІЮ ФАХІВЦІВ ДЛЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ОБСТАВИН ТРАГЕДІЇ. КІНЕЦЬ.

5 ЧЕРВНЯ 0303Н АР

З газети Lewiston Daily Sun, неділя, 7 вересня (стор. 3):

НАСЛІДКИ ТЕЛЕКІНЕЗУ: ОБГОРІЛА ЗЕМЛЯ ТА ОБГОРІЛІ СЕРЦЯ.

ЧЕМБЕРЛЕН — Випускний вечір уже став історією. Багато віків мудреці запевняли нас, що час лікує все, але рани, яких зазнало містечко на заході Мейну, можуть виявитися фатальними. Житлові квартали в його східній частині так і стоять під охороною величних дубів, які несуть свою варту вже двісті років. Охайні будиночки в стилях «сільничка» і «ранчо» на Морін-стріт і Цегельному пагорбі такі самі чепурні й непошкоджені. Але ця новоанглійська пастораль межує з почорнілим і розтрощеним центром, і на багатьох галявинках перед охайними будинками стоять знаки «ПРОДАЄТЬСЯ». Ті ж оселі, в котрих ще живуть, позначені траурними віночками на дверях. Яскраво-жовті фургони транспортної компанії Allied і помаранчеві U-Haul різних розмірів нині стали на вулицях Чемберлена звичними.

Основний промисловий об’єкт містечка, Чемберленська швейна фабрика, стоїть на своєму місці — вогонь, що вирував у містечку впродовж тих двох травневих днів, оминув її. Та вже з 4 червня тут працюють тільки в одну зміну, причому президент фабрики Вільям Чембліс вважає подальше скорочення персоналу більш ніж вірогідним. «У нас є замовлення, — сказав Чембліс, — але неможливо утримувати фабрику без людей, що наповнювали б її щоранку, а в нас їх немає. З 15 серпня мені принесли тридцять чотири заяви. Єдиний вихід, що я його наразі бачу, — закрити цех фарбування й віддавати цю роботу стороннім підрядникам. Нам зовсім не хочеться скорочувати людей, але справа переходить у площину фінансового виживання».

Роджер Фірон прожив у Чемберлені двадцять два роки, вісімнадцять із яких працює на фабриці. За цей час він зробив кар’єру від пакувальника другого розряду, що заробляв сімдесят три центи за годину, до керівника цеху фарбування тканин; проте перспектива втратити роботу його, на диво, не хвилює. «Я втратив би дуже добру платню, — сказав Фірон. — Таким не можна легковажити. Ми з жінкою вже обговорили це. Ми могли б продати будинок — він коштує ніяк не менше ніж двадцять тисяч доларів. І хоч навряд чи знайдемо того, хто заплатить бодай половину, ми, певно, все одно виставимо його на продаж. Яка різниця — нам тепер не дуже хочеться жити в Чемберлені. Називайте це як хочете, але Чемберлен для нас зіпсований».