— Та ви стільки про нього знаєте…
— Знаю, але сам не бачив.
— А чоботи?!
Я не знав, що думати від подиву. Адже головний обов"язок ДПУ — боротися проти всіх внутрішніх ворогів. Та ось він — попихач ворожий, чого ж його не хапають, чого зволікають, щоб він тим часом ще більше лиха накоїв?! Як це збагнути? А може, і Джура з ними заодно? Я аж здригнувся на цю думку. Та Джура урвав мої розмірковування.
— То правда, про чоботи я казав. Але ті чоботи були на Уразових ногах. Натан пошив — Ураз озув. А може, він украв їх у Натана? Уяви собі, що Натан саме так і сказав би, і нам нічого було б йому заперечити. А тим часом він нам дав дуже важливі відомості. Схопимо Ураза, багато чого з"ясується. Тоді й про Натана можна буде подумати. Ну то що, правильно я кажу чи ні?
Я знизав плечима: хтозна… Його аргументи були вагомі, а проте вони мене чомусь цілком не переконали. Та Джура не зважав на це і провадив далі:
— Тепер подумай ось про що… За віщо нам зараз арештовувати Натана? За зв"язок з басмачами? Тоді, виходить, ми повинні заарештувати в кишлаку всіх, до кого заходили басмачі?.. Тоді й співачок не треба було відпускати? Хто знає, може, й вони басмацькі вивідачки? Такої підозріливості ми не можемо собі дозволити. Натан — боягуз, він зробить усе, що ми скажемо, а скажуть басмачі — він і те зробить. Ти ж бо чув: п"ятеро дітлахів і жінка — шоста… — Джура всміхнувся. — Життя є життя. Заарештовувати шевця не можна. Треба зуміти використати його. Настане час, і він буде повністю з нами.
До кімнати ввійшов Зубов.
— Склади протокол тангатопдинської справи. Прокурор просить, — сказав він.
— Складемо… — відказав Джура, запрошуючи Зубова сісти. — Послухай, Костю, здається, Ураз спіймався…
— Невже?! — зрадів Зубов.
— Натан сказав. Завтра той має бути вдома.
— Молодець твій чоботар!
— А звісно, що молодець. Тільки тепер у нього душа в п"яти сховалася. Будеш на базарі, підбадьори його трохи.
— Це можна… — Зубов рушив до виходу, але на порозі спинився. — Хто піде з тобою?
Джура кивнув на мене.
— Шукуров? — Зубов потягся рукою до вуса.
— Сабір, — знову нагадав я.
— Так-так, Сабір, — потвердив Зубов. — Ну, гаразд. Тільки будь обережний. Це ж для нього уперше…
— Постараюсь, — мовив Джура.