— Так, так, — пробуркотів Двейн. — Байдуже.

Продавець зник. Чоловік з дружиною подивилися одне на одного.

— Я на тебе чекала, — сказала Метті.

— Що?

— Мій прийом у гінеколога, Двейне. Ти сказав, що прийдеш. Лікар Фішмен чекав двадцять хвилин, а тоді чекати було вже нікуди. Ти пропустив УЗД.

— О. Господи, я забув. — Чоловік провів рукою по темному волоссю, пригладив його. Завжди труситься над своєю зачіскою, над сорочкою, над краваткою. Він любив говорити: «Коли маєш справи з продукцією високого класу, мусиш сам цьому відповідати». — Вибач.

Метті розкрила сумочку, дістала знімок.

— Хочеш хоча б на знімку побачити?

— Що це?

— Це наша донька. Знімок УЗД.

Він глянув на картинку, знизав плечима.

— Тут не дуже щось і видно.

— Отут видно ручку, а там — ніжка. Якщо придивитися, навіть личко майже видно.

— Ну круто. — Він віддав дружині знімок. — Удома буду трохи пізніше, гаразд? Близько шостої приїде клієнт для тест-драйву. Повечеряю сам.

Жінка поклала УЗД у сумочку й зітхнула.

— Двейне…

Він швидко дзьобнув її у чоло.

— Я тебе проведу. Ходімо.

— А ми не можемо зараз вийти на каву чи ще кудись?

— У мене клієнти.