— Слухайте, я спробую щось розвідати. А ви просто постарайтеся працювати з ним, гаразд?

— А я хіба не працювала?

— Судячи з телефонної розмови, ні. Я чув, що ви його вигнали з місця знахідки. Хіба це співпраця?

— Він поставив під сумнів мій авторитет. Я мала дещо прояснити одразу ж. Справу веду я. Так чи ні?

— Так, — помовчавши, визнав він.

— Я сподіваюся, що агент Дін також це зрозуміє.

— Я про це подбаю.

Маркетт обернувся і подивився на хащу.

— Отже, маємо два тіла. Обидва жіночі?

— Судячи з пасом волосся й розміру скелетних кісток, друге тіло жіноче. М’яких тканин майже не залишилося. Тіло постраждало від птахів і тварин, але явної причини смерті не видно.

— Ви впевнені, що в тій хащі більше немає трупів?

— Собаки нічого не знайшли.

— Дякувати Богу, — зітхнув Маркетт.

У Ріццолі завібрував пейджер. Вона впізнала номер на дисплеї. Відділ медичної експертизи.

— Точнісінько як минулого літа, — тихо промовив Маркетт, не відводячи погляду від хащі. — Якраз о цій порі почав убивати Хірург.

— Спека, — сказала Ріццолі, дістаючи мобільний. — Вона пробуджує чудовиськ.

6

« На моїй долоні лежить свобода.

Вона має форму крихітного білого п’ятикутника. На одному боці витиснено MSD 97. Чотири міліграми декадрону. П’ятикутник — гарнесенька форма для таблетки. Вона особлива, не те що ці нудні диски чи торпедоподібні капсули. Такий задум свідчить про сплеск уяви, іскру фантазії. Мабуть, маркетологи з “Мерк і Ко” сиділи за круглим столом у залі для нарад і запитували одне одного: “Як забезпечити миттєву впізнаваність нашої таблетки?” І в результаті вони зупинилися на цьому дизайні. П’ятикутник лежить на моїй долоні, наче крихітний діамант. Я беріг цю таблетку. Ховав у дірочці в матраці, чекаючи вдалого моменту, щоб випробувати її чарівну силу.

Я чекав знаку.