— Я вдячна за пропозицію допомогти, — сказала зрештою, — але гадаю, що зараз у нас усе під контролем. Якщо ви будете нам потрібні, я повідомлю.
Розвернулася й відійшла від нього.
— Здається, ви не розумієте ситуацію, — сказав Дін. — Ми тепер в одній команді.
— Не пригадую, щоб зверталася до ФБР по допомогу.
— Усе узгоджено з вашим шефом, лейтенантом Маркеттом. Хочете переконатися? — запитав він, простягаючи їй свій телефон.
— Я маю власний телефон, дякую.
— Тоді прошу зателефонувати йому, щоб ми не гаяли час на боротьбу за територію.
Вона була ошелешена тим, як легко він увійшов у гру. І тим, як точно вона його оцінила. Цей чоловік був не з тих, хто спокійно стоятиме за лаштунками.
Вона вийняла телефон і стала тиснути на кнопки. Але ще до того, як Маркетт відповів, Ріццолі почула, як її кличе Дауд.
— Детектив Сліпер, — сказав Дауд, давши їй рацію.
— Ріццолі, — кинула вона, натиснувши кнопку.
Крізь потріскування долинув голос Сліпера:
— Варто було б вам повернутися сюди.
— Що там у вас?
— Е-е-е… Краще б ви самі подивилися. Ми приблизно за п’ятдесят ярдів на північ від місця, де знайшли друге тіло.
«
Ріццолі тицьнула рацію Дауду й кинулася до лісу. Вона так поспішала, що не одразу помітила Гебріела Діна, який ішов за нею. Лише почувши, як тріснула гілочка, вона озирнулася й побачила, що він зовсім поряд. Обличчя в нього було похмуре і відсторонене. Ріццолі почувалася надто знервованою, щоб сперечатися з ним, тому просто пішла далі.
Вона побачила чоловіків, які понуро стояли під деревами, наче плакальники на похоронах, але німі. Сліпер озирнувся на неї, і вони зустрілися поглядом.
— Вони щойно закінчили перший обхід із металодетекторами, — сказав він. — Експерт саме прямував назад до поля для гольфу, коли спрацював сигнал.
Ріццолі увійшла в коло й сіла навпочіпки, щоб роздивитися, що вони знайшли.