— Викладай усе, як є! — наказала я.

Наш любий дідусь був запеклим нацистом, це знали ми всі, хоча й не говорили про це.

Лише через кілька років після його смерті, коли мій тато переглядав останні документи, у нього зародилася туманна підозра, що він — син злочинця. Дідусь брав участь в експериментальній програмі з евтаназії; за наказом домішував отруйні засоби пацієнтам міської лікарні, хай і душевнохворим. Це більшою чи меншою мірою вело до швидкої смерті. У зашифрованому протоколі були зафіксовані справи, названі ініціалами померлих. Знову і знову в них поставало речення: «Смерть від поїдання кеніґсберзьких клопсів». Мабуть, він дав розпорядження, щоб огидні на смак ліки домішували до добряче приправленої м’ясної страви.

— Після такого викриття тато став вегетаріанцем, — сказав Боб і глянув на мене, спостерігаючи за реакцією.

У мене пришвидшилося серцебиття.

— У спадок від діда тобі дісталося лише шкіряне крісло, — сказав Боб. — Я не хочу більше тримати в домі дідів годинник з маятником. Наскільки я знаю, ти б хотіла його забрати?

Я ствердно кивнула. Напевно, моя сім’я давно забула про ті флакончики.

— А від чого, власне, померла бабуся? — запитала я.

— Гадаю, від оперізувального герпесу, — не забарився з відповіддю Боб, адже вгадав мої похмурі думки.

Наступний візит нанесла Доріт з дітьми. Погода була гарна, тож обоє малюків бігали собі в садку, намагаючись спіймати чорних дроздів. Ми могли не випускати їх із поля зору, сидячи в зимовому саду.

— Ти вже відійшла від пережитого потрясіння? — запитала моя подруга.

— Частково, — відповіла я. — Але Левін зник.

— Та що ти кажеш? Недавно ж тільки було весілля, а він уже накивав п’ятами?

Доріт не йняла віри.

— Ну, не зовсім так. Він поїхав до друзів в Андалусію, звідти попрямував у Марокко й більше ніде не спливав. Гадаєш, мені варто хвилюватися?

— Я б місця собі не знаходила, якби то був Ґеро, — відповіла Доріт. — Левін ще не відзвичаївся від вільного студентського життя; хай там як, це — безсоромний вчинок!

— Доріт, гадаєш, Левін міг би стати відповідальним батьком?

— Цього ніхто не знає напевне. Але хто сказав «А», той має сказати й «Б». Ти ж сама його захотіла!

— Доріт, але в мене поки немає дітей. Я б могла все повернути назад.

— Ви тільки гляньте на цю весільну аферистку! Прихопила багатство й фантастичну віллу, а тепер виганяєш чоловіка на вулицю! Як би я мала на це реагувати?