Ленґдон кивнув:
— Ви чули цю назву колись раніше?
— Ніколи. Уперше я її побачив на грудях містера Ветри.
— І спробували знайти якусь інформацію в Інтернеті?
— Так.
— І, поза сумнівом, знайшли сотні посилань?
— Тисячі, — уточнив Колер. — Однак на вашому сайті були посилання на Гарвард, Оксфорд, на одне солідне видавництво, а також був перелік публікацій на цю тему. Як науковець, я розумію, що цінність інформації зумовлюється її джерелом. Ви видалися мені гідним довіри.
Ленґдон усе ще не відводив погляду від трупа.
Колер змовк. Тепер він тільки дивився на Ленґдона, чекаючи, що той проллє якесь світло на загадкове вбивство.
Ленґдон підвів голову і роззирнувся в замороженому помешканні.
— А ми не могли б порозмовляти в якомусь теплішому місці?
— Тут теж нормально. — Колерові холод начебто зовсім не дошкуляв. — Поговорімо тут.
Ленґдон наморщив чоло. Історія ілюмінатів була аж ніяк не проста.
Хоч про емблему ілюмінатів було написано чимало, жодний науковець так ніколи її й не бачив. У старовинних документах цей символ називали амбіграмою — від латинського кореня
— То хто ж такі ці ілюмінати? — допитувався Колер.
— Із давніх-давен наука й релігія ворогували між собою, — почав Ленґдон. — Учених, які відверто висловлювали свої погляди, таких як Джордано Бруно...
— Убивали, — перервав його Колер. — За оприлюднення наукових відкриттів їх знищувала Церква. Релігія завжди переслідувала науку.
— Так. Проте у шістнадцятому столітті група мешканців Рима вирішила дати Церкві відсіч. Деякі найученіші мужі Італії — фізики, математики, астрономи — почали таємно зустрічатися й обмінюватися думками про хибність учення Церкви. Вони боялися, що монополія Церкви на «істину» загрожує науковому просвітленню в усьому світі. Так вони заснували перший у світі науковий центр і назвали себе «просвітленими».
— Тобто ілюмінатами.