— Звичайно і слова Нейта випадковість?

— Що саме він тобі сказав?

(Невже хлопець розкрив мій справжній напрям магії, те, що я — світла відьма?)

— Ти йому подобаєшся, навіть дуже сильно подобаєшся.

(Так, я помітила, Нейт ніби витріщається на мене. Особливо останнього разу. Та все одно звучить як маячня він не знає мене справжню, я не можу йому подобатись після однієї чи двох зустрічей. Таке неможливо, симпатія по відношенню до мене однозначно повна нісенітниця. Мабуть, хлопець вирішив змусити свою подружку ревнувати.)

— Нічого подібного, — заперечила я.

— Справді? — здивовано перепитала вона.

Клер взяла в праву руку чашку з чаєм. За короткий проміжок часу він встиг охолонути. Обстановка в кімнаті не налаштовувала на приємне споживання солодощів і дружню бесіду. Зробивши декілька ковтків, Кейт поставила чашку на стіл і подивилась на мене. Погляд її чомусь пом’якшився і на обличчі з’явилась легка посмішка.

— Ці хлопці змушують нас ревнувати, вони такі непостійні, — продовжувала вона.

Я ж нічого не говорила, лише мовчки слідкувала за нею. Цікаво, що коїться в її голові. Жестом Клер вказала мені на стіл, мовляв пригощайся. Таке запрошення навряд чи комусь сподобається. Я з обережністю взяла чашку з чаєм. Аромат чаю приголомшений. Насичений, солодкий і трішечки терпкий. Чашка з чаєм приємно зігрівала мою долоню та давала надію. Якщо Клер і досі гостинна значить можна сподіватись на нормальні взаємини з нею. Дівчина взяла шоколадну цукерку і з задоволенням поклала собі до рота. На відміну від неї, мій апетит кудись зник. Страх заполонив усе єство, неприємні відчуття стиснули шлунок. Я зробила невпевнений ковток чаю. Смак якийсь незвичний, схожий на трав’яний настій. Доволі міцний, як на мене. Від хвилювання стало важко ковтати, у роті пересохло, тому я зробила ще декілька поспішних ковтків. Чашка з моїм чаєм знову опинилась на столі. Смак такого напою навряд чи стане до вподоби. Якийсь все-таки незвичний присмак зберігається.

Кейт весь час за мною спостерігала, вона припинила їсти цукерки із величезним нетерпінням на щось очікувала. Я відчувала її впевненість, силу яку випромінює магія всередині неї. Така велична і непокірна. Зараз Клер заспокоїлась і здавалась задоволеною.

Я думала про всю цю безглузду ситуацію з Нейтаном. Невже можна подумати про мене щось погане. Я в жодному разі не мала ніякого наміру відбивати чужого хлопця. Я вирішила, що необхідно пояснити усе Клер, заспокоїти ревнощі. Мовляв я тут ненадовго і лише в родинних справах.

Таке рішення здавалось найбільш оптимальним варіантом в даній ситуації.

Я вже збиралась виправдовуватись, як не змогла. Відчула легке запаморочення. Через декілька секунд воно минулось. І чудове обличчя Клер знову було переді мною. Все через хвилювання, вирішила тоді я. Напевно стрес, викликаний страхом розгнівати Клер. Страх же виявився ні при чому. Через декілька хвилин я відчула знову запаморочення. Більш потужне і тривале ніж попереднє. Я підставила руку під чоло, адже не хотіла втратити свідомість посеред вітальні. Декілька секунд я знаходилась в такому положенні згорблена, підтримуючи власне обличчя.

Обличчя Кейт не було видно. Розрізнити хоча б якусь деталь кімнати стало неможливо. Все стало настільки нечітким, ніби я провалювалась у невідомість.

Кейт задоволено сиділа на власному місці. Чомусь моє погане самопочуття не викликало жодного остраху в неї.

Сили покидали мене. Я хотіла попросити допомоги та не могла. Лише звуки вітальні зберігали слабкий зв"язок з реальністю.

— Рослина дзвіночок «Джміль» дуже проста у використанні. В невеличкій кількості квітки здатні викликати запаморочення. Відвар же здатний призвести до смерті. Звичайно, якщо правильно взяти концентрацію дзвіночка і зварити насичений розчин. Нейтан лише мій, і нікому не дістанеться.

Здається такі останні слова я почула перед тим як впасти і поринути в небуття.