— А кому? — Мельник театрально озирнувся. — Тут більше нікого нема.

— Вимкніть дурня, добре?

— Ви б ще сказали щось типу „Стій, стріляти буду!”

— Аби було з чого — точно б стрельнула. Чого ви стовбичите? Не бачили голих жінок?

— Ага-а-а, так ви там гола! Любите вранішнє купання в костюмі русалки, значить...

— Можна подумати, ви не любите, раз приперлися сюди в таку рань!

— Чесне слово! — Мельник поклав розчепірену долоню правиці на серце. — Ось чесне слово — не люблю. Вірніше, раніше не любив. Тепер буду ходити плавати тільки рано і тільки — на це місце.

— Якщо ви думаєте, що я вас боюся, ви помиляєтеся, — білявка намагалася утриматися на місці — течія тягнула за собою. — Але якщо я ота просто перед вами вийду з води гола, ми посваримося. А сусідам сваритися не можна.

— Яким сусідам?

— Ми з вами сусіди. Я живу в будиночку навпроти вашого.

— Ага, це ви мені вчора кивали вночі?

— Не певна, що кивала, але принаймні бачила, як ви поверталися. Здається, ви були п’яний.

— Неправда — лише випивший. Від півпляшки коньяку не дуже-то сп’янієш.

— Ну, не знаю. Кому що. Мені, наприклад, цього досить, аби була така, як треба. А ви, до речі, в Люди ще вчора горілку купляли.

— Отак! Ви за мною стежите?

— Ще чого. Звичайна жіноча цікавість. Навпроти поселився молодий-інтересний, от я і вирішила — все одно до Люди отоварюватися піде. Ми всі до неї ходимо. Запитала про вас, вона каже — не знаю, що за один, але водку і коньяк купив.

— Це ви так із нудьгою боретеся? Здається, у вас будиночок на трьох...

— Нас було троє. Подружки втекли. Десь почули, що тут під водою потвора якась плаває і людей душить.

Білявка промовила це знічев’я, так, між іншим, наче потішну байку. Але Мельник відразу напружився — його несподівана співбесідниця була першою, хто сказав про це прямо.

— Ви в це вірите?