Рим — столиця Італії. Його ще називають вічним містом. Як на мене, має воно не надто вічний вигляд. Усе старе. Стародавнє. А ще тут неймовірно спекотно! Руїни. Водограї. Сходи. Катакомби. Шалений рух на вулицях. Ресторани. Крамниці. У прадавні часи Рим був осередком влади Римської імперії. Нинішній Рим — популярне туристичне місто, насамперед завдяки Колізею, на арені якого відбувалися гладіаторські бої; руїнам Римського Форуму; Капітолійському пагорбу, де відбувалися засідання сенату Римської республіки; розкішним Іспанським сходам та водограєві Треві. І катакомбам, звісно. Ватикан — штаб-квартира католицької церкви — розташований у самому центрі Рима. Ватикан — найменша в світі держава.
Щоправда, Робертові видавалося дивним, як щось таке старе й чудне, як
Роберт вже не міг дочекатися тієї миті.
Умберто спорядив Роберта і його маму шоломами та жовтими світловідбивальними жилетами з написом
— Готові? — запитав Умберто.
Мама й Роберт енергійно закивали головами.
Умберто повів їх під накриття над входом. Стрімкі, змайстровані зі свіжих дощок сходи вели вглиб, під землю.
— Катакомби є по всьому світу, — розповідав Умберто, спускаючись донизу. — Але найвідоміші з них — римські.
«Та я це знаю», — подумав Роберт. Але з увічливості зацікавлено прислухався і кивав.
Нижня сходинка була трохи високою. Роберт зістрибнув на земляну долівку. І роззирнувся на всі боки.
Йому перехопило подих.
Роберт мимоволі затулив рота долонею. Глянув праворуч. Тоді — ліворуч. Темні коридори й сире, сперте повітря змусили його здригнутися. Він ніби впізнавав… Ніби… так, ніби він вже бував тут раніше. У підземеллі. Але ж це не так. Він уперше опинився у Римі.
На щастя, ні Умберто, ні мама не помітили його реакції.
— Більшість із сорока катакомб Рима відчинені для відвідувачів, — розповідав Умберто. — Один лабіринт тягнеться аж на п’ятнадцять кілометрів. В іншому знайдено понад тисячу скелетів. Деякі мають три-чотири поверхи й сягають двадцяти метрів у глибину.
Роберт не знав, що й казати. Він почувався… дивно.
— Щось не так? — стурбувалася мама.
Хлопець заперечно похитав головою.
— Направду?
— Направду!