Альошка прибіг у порт, коли вже там зібрався величезний натовп городян. Люди заповнили пристанські сходні, хлопчаки обліпили паркани і дахи портових споруд.
Широкий, присадкуватий військово-морський загороджувач «Ксенія» повільно й урочисто розвернувся і, загнавши під пристанські палі скаламучену хвилю, пришвартувався. Оперезані навхрест кулеметними стрічками, кремезні матроси зійшли на берег. На їх поясах погрозливо брязкали гранати. Схожі один на одного, немов морські брати, моряки вишикувались біля пірса, красуючись виправкою і зброєю.
Хтось гукнув:
— Хай живуть чорноморці!
І натовп, вибухнувши вітальним ревом, кинувся до матросів. Поламавши стрій, їх обіймали, плескали по плечах. Командира загону, кремезного здоров"яка в широких брезентових штанях, заходились качати. Він злетів над натовпом, однією рукою притримуючи гранати і маузер, другою намагаючись ухопитися за когось з людей, які його качали.
— Стій! — сипло кричав він. — Стій, кажу, вашу мать!.. Дай слово сказати!..
Нарешті, йому вдалося вхопитися за високого вадонівського металіста. Тримаючись за його могутню шию, матрос зірвав з голови безкозирку, повиту двоколірною георгіївською стрічкою, і вигукнув:
— Привіт геройському Херсону! Дамо німцеві жару, уррра!..
— Уррр-а! — підхопив натовп.
У повітря полетіли шапки.
Матрос відпустив металіста і відкинувся на спину:
— Качай далі!..
І знову злетіли над головами його керзові солдатські чоботи, замелькала на тонкому ремінці дерев"яна кобура маузера.
Після короткого мітингу матроси вишикувались і просто з порту вирушили займати оборону туди, де в ковильному прихерсонському степу пролягли лінії окопів. Натовп проводжав їх через усе місто.
В той же день у Херсоні з"явились обірвані люди з гвинтівками, густо вкриті пилюкою. Деяких вели під руки, а то й несли на носилках, споруджених із жердин і шинелей. На запорошених бинтах чорніли плями крові. Це були миколаївські повстанці, яким вдалося пробитися до Херсона крізь кільце німецьких військ…
А наступного ранку на підступах до Херсона прозвучав перший гарматний постріл — підійшли німці!
Почалася нерівна боротьба за місто.
НА ВАРТІ
Силін покликав Альошку:
— Ось що, хлопче, мені з тобою розмовляти ніколи, тому без заперечень… Людей у пас мало, кожна людина на обліку, а штаб теж треба охороняти, правда? Так ось, із зв"язкових я тебе списую, і будеш ти вважатися в караульній команді. Ясно тобі?