Якщо хтось із місцевих хоче купити гранату, то і для такого випадку в грамотного сапера рецепт знайдеться. Потрібно акуратно розібрати запал і виколупати з нього заряд. Натомість натовкти пластит і знову зібрати. Гранату з таким запалом із чистою совістю можна продавати хоч сєпарам, хоч москалям. Кому завгодно! Хай мерзота спробує використати іграшку, висмикне кільце й кине. Запал не чекатиме три секунди до спрацювання уповільнювача, а здетонує відразу, як відлетить лапка. Фактично за пару метрів над головою в ідіота. Мінус один!
* * *
На сусідньому клапані в лісосмузі валяється ціла купа танкових снарядів.
— А чому вони тут лежать?
— Кардани думають, що нема кому вкрасти.
— От якраз у цьому вони дуже сильно помиляються…
Через пів години сапер Ромчик Сєпар волочить осколково-фугасний снаряд. Тихо стирив і пішов — називається знайшов. Або на щось виміняв.
— Навіщо він тобі?
— Розберу й на розтяжку поставлю!
Болванка кілограмів десять, нести хтозна-куди. Крекче, піт котиться, але вигляд щасливий. Ні сил, ні часу, ні здоров’я не шкода, навіть про небезпеку забув. От що означає робити корисну для «братського народу» роботу!
Макарони
(Військова мудрість)
Кожен укроп мріє залишити широкий слід на кацапських кладовищах. От і Ромчик Сєпар заповзявся створити ексклюзивний вибуховий пристрій. Буйна фантазія сапера поєднувала в одне ціле запали від гранат, пластит, банки з-під пива, різні види пороху, реактивні боєприпаси і ще чорт знає що. Саморобки виходили симпатичні, хоча логіка вимагала триматися від того креативу подалі.
Під столом на нашій кухні лежав жмут «макаронин», довгого, сантиметрів сорок пороху з дірочкою по центру. Отвір придумали, щоб порох у снарядові інтенсивніше й рівномірніше горів.
А на передку «макарони» використовують, щоб розпалювати вогонь.
Одного разу хтось із хлопців, коли вогонь запалав, кинув залишки «макаронини» не у вогнище, а під ноги. І притоптав, щоб не горіло. Але через секунду трубка ожила. Свиснула, виплюнула струмінь газу, відскочила на кілька метрів убік і вибухнула, розірвавшись на шматки. Виявляється, горіння всередині «макаронини» продовжується, і гази її рвуть на клапті.
Експеримент повторили.
Через кілька хвилин біля нашого розташування свистіли, вибухали й літали цілі жмені поламаних «макаронин». А поміж ними скакали, реготали на весь клапан і намагалися підняти в повітря обидві ноги п’ятеро розвідників.
Як мало треба, щоб солдата порадувати: жменю пороху під ноги. Я почувався абсолютно щасливим.