Книги

Нездоланний

22
18
20
22
24
26
28
30

Ричер усміхнувся.

– Ніщо не може бути кращим за центральну масу, – сказав він.

Він пройшов двадцять футів і знайшов комірець їхнього противника, а тоді задню частину його паска, потім підняв тіло і перекинув через огорожу. Свині підбігли одразу.

59

Вони не хотіли повертатися в місто на тому ж фургоні, бо не бажали сидіти там, де до них сиділи ці типи, тож вони, як і до цього, поїхали канавокопачем. Вествуд знову був за кермом, а Ричер і Ченґ стояли обличчям до обличчя над його головою, проте їхали вони цього разу вже ґрунтовою дорогою. Це хоч було й повільніше, проте значно зручніше. Вони припаркувалися біля торговця автомобілями, і до них вийшов продавець. Він уважно оглянув канавокопач. Він був трохи забруднений розтовченим зерном та злегка пошкрябаний із боків. А ще до нього прилипло трохи болота. І на передньому ковші була невеличка ямка на тому місці, куди поцілила куля. Він більше не виглядав новим. Принаймні не зовсім новим. Ричер дав продавцеві п’ять тисяч із тих грошей, що в них залишилися. Легко прийшли, легко й пішли.

Тоді вони попрямували в південному напрямку через площу. Сонце вже пригрівало. Якийсь хлопчик кидав м’ячем об будинок, а потім відбивав його палицею. Той самий малий, якого вони бачили раніше. Вони зупинилися біля рецепції мотелю, у якому Вествуд забронював цілу купу номерів. Для себе самого, а ще для своїх фотографів і всіх інтернів та асистентів. Новою помічницею за столом була молода дівчина. Мабуть, вона готувалася до вступу в коледж. Вона виявилася моторною та вправною. А ще була веселою та яскравою. Ричер запитав у неї:

– Чому це містечко називається «Материн Спочинок»?

Вона відповіла:

– Я не повинна вам цього розповідати.

– Чому?

– Фермерам це не до вподоби. Вони хочуть, щоб про цю історію забули назавжди.

– Я не скажу їм, що це ви мені розповіли.

– Це перекручена форма давнього імені, традиційного для індіанців із племені Арапахо. Одне слово, проте воно звучить, як два. Це означає «місце, де ростуть погані речі».

Вествуд віддав Ченґ ключі від її машини з прокату і попрощався. Ричер пішов із нею в напрямку їдальні, де стояв припаркованим червоний форд.

Вона сказала:

– Ти ж збирався до Чикаґо.

Він відповів:

– Так, збирався.

– Ти хотів дістатися туди ще до початку холодів.

– Це завжди хороша ідея, що стосується Чикаґо.