– Саме на це наштовхнула мене назва містечка.
– Цікаво, – сказав Ричер.
– А ви про що подумали?
– Я не був певен. Я подумав, що тут могли б початися пологи в молодої жінки. Можливо, вона залишилася тут на місяць, щоб зміцніти, а тоді рушила далі. Може, її син став сенатором абощо.
– Цікаво, – сказала Ченґ.
Ричер проколов виделкою жовток та скуштував свій сніданок, що стікав на тарілку.
За тридцять футів від них продавець з-за прилавку набрав номер на телефоні, що висів на стіні, і сказав у слухавку:
– Вона повернулася зі станції сама, а тоді попрямувала просто до хлопця, що приїхав минулої ночі, і тепер вони мило бесідують, розробляючи якийсь план. Запам’ятай мої слова: вони точно щось замислили.
4
Їдальня потроху спорожніла. Схоже було, що метушня зі сніданком відбувалася лише на світанку. Фермерство вимагало не меншої дисципліни, ніж армія. Підійшла офіціантка, і Ченґ замовила чашку кави та данську булочку[5], а Ричер тим часом доїдав свій сніданок. Він запитав:
– То як проводить свій вільний час приватний детектив, який не займається фотографуванням у готелях?
Ченґ відповіла:
– Ми пропонуємо різні спеціалізовані послуги. Корпоративні розслідування, ну і он-лайн спостереження, а ще особисту охорону. Близький особистий нагляд. Багаті стають іще багатшими, а бідні стають іще біднішими, а це хороша новина для охоронного бізнесу. А ще ми займаємося охороною приміщень. Плюс консультації, збір особистої інформації, оцінка потенційної загрози, а також розслідування загального характеру.
– Що вас сюди привело?
– У нас відбувається операція в цій місцевості.
– З якою метою?
– Я не маю права цього розголошувати.
– І масштабна ця ваша операція?
– На цій ділянці в нас працювала одна людина. Принаймні ми так думали. Мене відправили їй на підмогу.
– Коли?