Чергова історія, добре відома Ходжесу, така стара історія, що могла б походити з старозавітних казань… і, мабуть, у Біблії й є десь якась із її версій.
— Дозволь, я вгадаю. Він нарубав з десяток справ…
— Наразі вже чотирнадцять. Розмахуючи обрізом, як той Омар у
— …і завжди вислизає, бо удачливий, як той чорт. Але потім він зраджує матусю своєї дитини. Вона скаженіє і здає його.
Піт пістолетом наставляє палець на свого старого напарника.
— Точно в десятку. І наступного разу, коли Янг Аарон зі своїм обрізом на пузі збереться в ломбард або якусь лавку, де міняють чеки на готівку, ми знатимемо про це заздалегідь, а там вже й «янголе, янголе, ми падаємо»[81]…
— Навіщо чекати?
— Знову райпрокуратура, — каже Піт. — Принеси Даяні Довбні шматок м’яса, вона скаже: «Підсмаж, а якщо буде недорум’янений, я відішлю його геть».
— Але ж ви його вже пришпилили.
— Я куплю тобі нові колеса з білими боковинами, якщо ВайЕй Цицьки ще до Четвертого липня не опиниться в окружній, а у в’язниці штату раніше, ніж настане Різдво. Дейвіс і Парковий ґвалтівник можуть забрати трохи більше часу, але ми їх впіймаємо. Хочеш десерт?
— Ні. Так. — Офіціанту він каже: — У вас є ще той ромовий торт? З чорним шоколадом?
Офіціант виглядає ображеним:
— Так, сер. Завжди.
— Мені порцію, будь ласка. І каву. Піте?
— Я вдовольнюся рештою пива. — Кажучи це, він наливає собі з глека. — Ти впевнений щодо того ромового пирога, Біллі? Ти, схоже, набрав кілька фунтів відтоді, як я тебе востаннє бачив.
Це правда. Ходжес їсть на пенсії залюбки, але тільки в останні пару днів йому дійсно почала смакувати їжа.
— Я зважую, чи не стати «Хранителем ваги»[82].
Піт киває.
— Йо? Я зважую, чи не стати священиком.
— Та ну тебе нахер. А як там щодо Мерседес-Кілера?