Ходжес, думаючи про те, що йому не завадили б ліки, на яких тримається вона, диктує код їх регіону. Вона набирає номер і понад сидінням подає йому телефон.
— Департамент поліції, куди я можу спрямувати ваш виклик?
— Мені треба поговорити з Марло Еверетт, з архіву, і то негайно.
— Вибачте, сер, але я бачила, як півгодини тому міс Еверетт уже пішла.
— Ви маєте номер її мобільного телефону?
— Сер, мені не вільно надавати таку інформацію кому…
Він не має наміру вв’язуватися в суперечку, яка поглине час і напевне виявиться безплідною, а тому натиском кнопки перериває розмову саме в той момент, коли Джером, витискаючи шістдесят[347], завертає на об’їзну.
— Що за затримка, Білле? Чому ви не…
— Замовч і веди машину, Джероме, — каже Холлі. — Містер Ходжес робить все, що наразі може.
«Правда та, — думає Ходжес, — що насправді вона не хоче, щоб я до когось додзвонився. Тому що справу мусимо владнати ми, і тільки ми». Дика думка зринає йому в голові — що Холлі якимись химерними парапсихічними вібраціями досягає того, щоб у цій справі
Холодною частиною свого мозку Ходжес думає, що так було б найкраще. Тому що неважливо, кому він додзвониться, Ларрі Віндом відповідальний за «Мінго», але Ходжес не довіряє йому. Товчи-Тузай завжди був дуболомом, парубком з манерами «от-зараз-як-налечу», і Ходжес сумнівається, щоб той змінився.
Тим не менше, він мусить спробувати.
Він віддає Холлі назад її телефон і каже:
— Я не можу розібратися з цією йобаною іграшкою. Подзвоніть у довідкову службу і…
— Спершу спробуйте до моєї сестри, — каже Джером, зразу ж відбарабанюючи її номер.
Холлі набирає Барбару, її великий палець стрибає так швидко, що розмиваються його обриси. Вона слухає.
— Голосова пошта.
Джером плюється лайкою і мчить ще швидше. Ходжесу залишається лише надіятися, що в нього янгол їде на плечі.
—
— Йо. Дізнайтесь номер служби безпеки «МАКу», наберіть його й передайте знову мені телефон. Джероме, з’їжджай по естакаді 4А.