— За нашою угодою я можу через це припинити обмін.

— Вірно. Ви припиняєте?

— Що б ви хотіли дізнатися ще?

— Чи розвинула Джулія бажані для неї здібності?

— Я ж сказав, що ми перестали бачитися до того, як вона стала займатися цими речами. Тому я ніяк не можу знати.

— Ви виявили в її квартирі врата, через які, треба думати, і з"явився звір, який вбив її. А тепер я хочу поставити вам два запитання. Але для того, щоб ви відповіли мені, просто подумайте над ними. З якого дива хтось взагалі хотів вбивати її? І чи не здається спосіб вбивства дивним? Я можу придумати безліч більш простих способів усунути людину.

— Ви маєте рацію, — погодився я. — Зі зброєю завжди легше впоратися, ніж з магією. Що ж до того, з якого дива, то я можу лише здогадуватися. Я вважаю, що це могла бути пастка для мене, і що її принесли в жертву в якості щорічного подарунка мені на тридцяте квітня. Про них вам теж відомо.

— Давайте перенесемо це на потім. Вам має бути відомо, що у кожного чаклуна є свій стиль, так само, як у художника, письменника або музиканта. Коли вам вдалося виявити ті врата в квартирі Джулії, чи не чи було в них чогось такого, що можна охарактеризувати, як авторський почерк?

— Наскільки я пам"ятаю — нічого особливого. Правда, я поспішав зламати їх. Я прийшов не для того, щоб захоплюватися естетичної стороною цього твору. Ні, я не можу це пов"язати ні з чим, чия робота мені знайома. До чого ви говорите?

— Я просто міркую, чи не могло бути так, що вона зуміла розвинути якісь здібності по цій частині, по ходу справи відкрила врата і сама постраждала від цього?

— Абсурд!

— Гаразд. Я просто намагаюся знайти якесь пояснення. Значить, як я розумію, ви ніколи не помічали жодних натяків на те, що вона може володіти прихованими здібностями до чаклунства?

— Так, не можу пригадати жодного випадку.

Я прикінчив каву і налив нову чашку.

— Якщо ви думаєте що Люк зараз не переслідує мене, то яка причина? — запитав потім я.

— Він підстроїв вам кілька начебто нещасних випадків багато років назад?

— Так. Нещодавно він зізнався в цьому. А також сказав, що перестав це робити після кількох перших невдалих спроб.

— Це вірно.

— Знаєте, це просто зводить з розуму — незнання, що вам відомо, а що ні.

— Ось тому-то ми і розмовляємо, чи не так? Це ви придумали, що до справі треба підійти саме так.