...Складні перипетії другої світової війни закидають чотирьох радянських юнаків на безлюдний острів. Хлопці потрапляють у дуже скрутне становище, але не втрачають мужності і волі до боротьби проти ворогів своєї Батьківщини.
Вони беруть у полон і намагаються перевиховати німецького льотчика, що випадково потрапив на острів, рятують із ушкодженого катера доньку радянського генерала, яку німецькі шпигуни викрали, щоб зламати стійкість батька.
Зображаючи події, зв"язані з розшуками доньки генерала, автор одночасно змальовує могутній антифашистський рух у країнах Західної Європи.
Про свої враження та побажання просимо писати на адресу: Київ, Пушкінська, 28, видавництво ЦК ЛК.СМУ «Молодь», масовий відділ.
Художнє оформлення та ілюстрації Г. В. МАЛАКОВА
Редактор
Художній редактор
Технічний редактор
Коректор
Здано на варобництво 10/У 1960 р. Підписано до друку 24/УІ 1960 р. Формат
84Х 1081/з2. Фіз друк. арк. 8, 875. Умови, друк. арк. 14,55. Обл,-вид. арк. 16,06.
Тираж 65 000. Зам. № 493. Ціна 6 крб. 36 коп. БФ 00779.
Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь». Київ, Пушкінська, 28.
Книжково-журнальна фабрика Головполіграфвидаву Міністерства культури УРСР. Київ, Воровського, 24.
Іван Ле
КЛЕНОВИЙ ЛИСТ
1
«Рости, рости, клен-дерево...» — співали матері, колихаючи своїх немовлят на сон. Співала її й стара Дорошенчиха в Новосілках. Співати цю колискову їй було тим приємніше, що її невістка, ця запашна, хоч і запізніла квітка в житті сина-генерала, в дівоцтві була Марією Кленовою. З легкої руки Дорошенчихи дитя й прозвали Кленовим листком...
Чудовий травень 1941 року. Благодійну теплоту сонця цієї пори однаково сприймали, благословляючи природу, і в Новосілках на Полтавщині, і в одному прикордонному містечку, назва якого нехай буде захована для поколінь з поваги до військових таємниць, що сприяють обороні Вітчизни.
Ще не настав день з його турботами, але вже кінчався ранок. Навіть у балках потаяли тумани, і в небі невеличкі хмарки якось сором"язливо поспішали до обрію, щоб очистити небозвід для могутнього господаря — для живодайно палаючого сонця.
Генерал-майор Андрій Дорошенко вийшов на балкон-веранду одноповерхового будинку і замилувався тими хмарками. Природно здавалося, що генерал почував себе настільки молодим, щоб мати право захоплюватися поезією природи, на хвилину викинувши з голови складні турботи військового прикордоння. Не випадково й те, що в руках генерала була емблема тої запізнілої його молодечої радості — лапатий кленовий лист.