— Гарно! — захопився Олександр Павлович.
Він закрутив останній гвинтик, натиснув кнопку. Дзвінок загудів рівно і міцно.
— Дзвонять! — гукнула з ванної кімнати Валерія.
— Це ми! — гукнув у відповідь Олександр Павлович. Зачинив двері, повернув викрутку Наташі. — Слухай, елемент, в тебе завтра коли уроки закінчуються?
— В дві години десять хвилин. А що?
— Я до школи під’їду і повезу тебе до цирку. Хочеш?
— Назавжди? — В її голосі чувся жах навпіл з захопленням.
Олександр Павлович і не хотів того, а засміявся.
— Поки що на деякий час. Години до шостої. А потім ми разом за мамою заїдемо.
— Треба спитати дозволу у мами, — сказала Наташа.
— А якщо назавжди, то не треба? — провокаційне запитання.
Наташа помовчала. Дивилася на долоню, катала по ній викруткою гвинтики, що залишилися. Потім звела очі, і Олександр Павлович несподівано впіймав у них якийсь сумнів.
— Напевне, не треба… Назавжди мама все одно не дозволила б… — І пішла до кімнати: викрутку і гвинтики у стіл ховати.
А Олександр Павлович так і не зрозумів: чи то вона не запитала б і пішла сама, як “свідомий елемент суспільства”, чи то і запитувати не стала б, тому що все одно не піде? До речі, інтерес у нього був чисто риторичний…
…Валерія вийшла з ванної при великому параді. Ні тобі домашнього халата, ні тобі бігуді на голові, ні тобі розходжених капців: цілковитий марафет: туфлі, зачіска, сукня — хоч зараз на подіум, моду демонструвати. Це трохи ускладнювало умови експерименту; Олександр Павлович розраховував, що Валерія трохи розслабиться, дозволить собі деякі “побутові відступи”: ну хоча б халат. Олександр Павлович знав: він у неї цілком елегантний був — чисто тобі з картинки французького модного журналу. Якщо ні, то й ні: Олександр Павлович все ж сподівався, що “портсигар” не підведе, його потужності вистачить і на цілковитий марафет.
— Про що ви тут бесідували? — поцікавилася Валерія.
Вона сіла у крісло навпроти Олександра Павловича, полегшено зітхнула: схоже, що ванна повернула її до життя, знову в бій.
— Про цирк, — сказав Олександр Павлович.
— Фокуси показував?
— Не встиг… Я хочу її завтра повести в цирк.