Книги

Двоє під однією парасолькою

22
18
20
22
24
26
28
30
Сергій Абрамов Двоє під однією парасолькою

У пропонованих творах ведеться серйозна і хвилююча розмова про становлення характеру молодої людини, про її ставлення до життя до свого таланту, до праці, до кохання:

БЛУКАЧ /Юнацька фантазія/

ТОМУ ЩО ТОМУ /Казково-правдива історія/

В ПРИФРОНТОВОМУ ЛІСІ /Повість/

ДВОЄ ПІД ОДНІЄЮ ПАРАСОЛЬКОЮ /Квітнева казка/

ПОТРІБНЕ ДИВО /Маленька повість/

2011-06-12 uk ru А. І. Гриценко А. В. Денисенко
MVV http://kompas.co.ua doc2fb, ImageFB2, FictionBook Editor Release 2.6 2011-06-12 Харьковский С.А. DFCE5A60-4EBA-42D7-BA50-3CE4F12EC61C 1.0 "Молодь" Київ 1984 Р2 А16 Сергей Абрамов — современный русский советский писатель. Предлагаемые читателю повести — о наших современниках. Произведения можно назвать сказочными, однако элемент сказки — это только условный авторский прием, позволяющий вести серьезный взволнованный разговор и о становлении характера молодого человека, и о его отношении к жизни, к труду, к любви, и о серьезных нравственных проблемах, заботящих сегодняшнюю молодежь Сергей Александрович Абрамов ДВОЕ ПОД ОДНИМ ЗОНТОМ Повести Киев. Издательство ЦК ЛКСМУ “Молодь” (На украинском языке) Редактор А.М.Спрогіс Художнє оформлення Г.А.Клещара Художній редактор Б.О.Плюта Технічний редактор М.Л.Мелько Коректори 3.М.Клещенко, Л.В.Свириденко Інформ. бланк № 1970 Здано до набору 18.05.84. Підписано до друку 28.06.84. Формат 841081/32. Папір друк. № 2. Гарнітура літературна. Друк високий. Умовн. друк. арк. 15,96. Умовн. фарбовідб. 16,28. Обл. — вид. арк. 18,20. Тираж 30 000 пр. Зам. 4–161. Ціна 1 крб. 30 к. Поліграфкомбінат ордена “Знак Пошани” видавництва ЦК ЛКСМУ “Молодь”. Адреса видавництва та поліграфкомбінату: 252119, Київ-119, вул. Пархоменка, 38–44.

З російської переклали А. І. ГРИЦЕНКО та А. В. ДЕНИСЕНКО

Перекладено за виданнями:

СЕРГЕЙ АБРАМОВ Однажды, вдруг, когда-нибудь… М, “Молодая гвардия”, 1983.

СЕРГЕЙ АБРАМОВ. Выше радуги. М, “Детская литература”, 1983.

БЛУКАЧ

(Юнацька фантазія)

1

Приглушені тони осені…

Та ні, нісенітниця: а як же тоді — буяння фарб, бунінське — осінній строкатий терем? Ліс — жовтий, червоний, оранжевий, але ще і зелений, і коричневий під ногами. І базарні айстри, і маківки “золотих кульок”. Це — те, що від природи. А є ще ряд урбаністичний, по-простому — міський: жовті, червоні, оранжеві, зелені, коричневі “Жигули” та “Волги”, кольорові квадрати класиків на асфальті, чорно-білі, контрастні жезла міліціонерів. Та й одяг, вдягаються тепер яскраво, натовп нарядний…

Все так. А як же бути з небом?

Згадали Буніна, то не гріх згадати й Олександра Сергійовича. “Уж небо осенью дышало…” Осіннє небо — блякле, вицвіле під літнім сонцем, його вже й блакитним часом не назвеш, а якщо хмари набіжать, затягнуть — сіро-сіро…

— Бородін, ти спиш?

Це йому. Наче грім небесний, немов відплата за лінощі мислення. Останній навчальний рік, пережити його, перемогти…

— Ні, Алевтино Іванівно, хіба заснеш?

Хамська відповідь, звичайно, але Алевтина вибачить.

— Вдома треба спати, Бородін, а на заняттях слухати педагога.