Розділ 5

Решта пройшла, сказати б, надто гладенько… чи це має якесь значення? Її паранойя вже дісталась такого високого рівня, що важко було сказати, чи ця тривога збільшувала її, чи ні.

Він сів у таксі на станції Росслін без жодних заперечень. Вона знала, як він почувається, — вони з Барнабі спробували на собі майже все нелетальне зілля, щоб чітко знати, на що вони здатні. Від цього почуваєшся немов уві сні, бачачи чудовий сон, у якому з твоїми проблемами й тривогами мав упоратись хтось інший, а не ти, і все, що тобі потрібно, — це рука, на яку можна обіпертися, і штурханець у правильному напрямку. У своїх нотатках вони нарекли цю речовину «Іди за лідером», хоча в офіційних документах вона мала пафоснішу назву.

Це була мандрівка-відпочинок, і якби не факт, що їй навіть тоді потрібно було вкрай стримуватись, вона б, можливо, знову дозволила собі таку втіху.

Вона почала розпитувати його про волейбольну команду, яку він тренував, а він спитав, чи повернеться до школи вчасно, щоб устигнути на тренування, і цілісіньку дорогу в таксі розповідав про дівчат із команди, допоки вона не стала почуватися так, ніби напам’ять знає імена їх усіх та їхні сильні сторони на майданчику. Водій не зважав, мугикаючи якусь пісеньку, надто тихо, аби вона розчула, яку саме.

Деніел здебільшого не цікавився їхньою подорожжю, утім, коли вони якось дуже довго стояли на світлофорі на червоному, він озирнувся і насупився:

— Далеченько в тебе кабінет.

— Далеченько, — погодилась вона, — достобіса далеко їхати.

— Де ти мешкаєш?

— У Бетесді.

— Гарна місцина. На Колумбійських Пагорбах не так добре. Принаймні там, де живу я.

Таксі знову рушило. Вона зраділа, план просувався дуже добре. Навіть якщо вони визначили час, коли вона сідала й виходила з останнього потяга, їм важко буде стежити за одним із безлічі однаковісіньких таксі, що гуртом звиваються шляхами в годину пік. Часом приготування скидались на магічні закляття. Ніби ти можеш змусити події набувати бажаних форм, просто плануючи їх як годиться, ретельно.