– Може, у мене в класі? – запропонувала я.

Так наша розмова буде обмежена в часі. П’ятнадцять хвилин до першого дзвоника, після якого в коридорах гасатимуть учні. А я матиму привід піти. Я не знала, що йому відомо, що він уже встиг дізнатися. Але знала, як ці розслідування працюють, як він раптом може при тобі зателефонувати якомусь «старому приятелеві» в Бостоні, щоб «пробити» певне ім’я.

Він простягнув руку – мовляв, після вас. Наші кроки голосно лунали в коридорі. Я намагалася триматися спокійно й упевнено, дістаючи ключ до класу й устромляючи його в щілину замка.

Порожній класний кабінет завжди спершу здається непривітним – від нього віє затхлістю і прохолодою, поки не загоряється світло й учні не наповнюють його запахом цитрусового шампуню, цього підліткового одеколону. Я поклала свої торби на вчительський стіл під стіною й залишилася стояти біля нього. Донован озирнувся навколо – окрім, як за парту, сідати не було куди. Він опустився зверху на одну з них. Чудово. Я сперлася на стіл, роззула одну ногу й почухала ззаду іншу.

– Чим я можу вам допомогти, детективе? – запитала я, а серце вискакувало з грудей.

– Кайл, – виправив він.

– Кайл, – повторила я.

Кайл у моєму класі відрізнявся від учорашнього детектива Донована: світлий шрам на чолі біля лінії волосся, темно-карі очі й такого ж кольору волосся. Йому не завадило б поголитися. Можливо, вдома не ночував.

– Я хотів повідомити вам особисто, – почав він і міг не закінчувати.

Я подивилася на годинник. Минуло більше, ніж доба.

– Ви не висунули йому звинувачення, – сказала я.

– Недостатньо доказів, щоб тримати під вартою, – сказав він, і я відчула докір на свою адресу.

Я опустила ногу на підлогу.

– Та жінка – Бетані, – вона сказала, що то був він?

Детектив Донован скривився.

– Вона ще нічого не сказала. Поки її тримають у комі. Намагаються контролювати набряк. – Він торкнувся голови. У мене перед очима промайнула картинка з кров’ю на траві.

– Ой… А ви? – ледь чутно промовила я, змусивши його нахилитися вперед. – Ви впевнені, що це він?

Я знала, що потрібна вагома причина для тримання під вартою. Ефект несподіванки працює лише один раз. Тепер Девіс Кобб буде на сторожі. І обов’язково знищить сліди, якщо вони залишилися.

Кайл зістрибнув із парти, ступив на крок ближче і стишив голос.

– Ви знаєте, де його пральня?