Поширеним міфом у польській історіографії стала участь у придушенні Варшавського повстання дивізії СС «Галичина». Насправді, на момент повстання цієї дивізії не існувало. За кілька днів до вибуху Варшавського повстання, 22 липня 1944 року, її було розгромлено радянськими військами у битві під Бродами. Переважна частина вояків загинули, потрапили в полон або перейшли до УПА. Залишки відступили до Закарпаття. Наказ про нове формування галицької дивізії з’явився щойно 5 вересня. Перші боєздатні підрозділи створили 28 вересня для участі у боротьбі проти Словацького повстання.
Таким чином, жоден із підрозділів дивізії СС «Галичина» не брав і не міг брати участі у придушенні Варшавського повстання. Щоправда, на момент капітуляції Німеччини у складі галицької дивізії могли бути учасники боїв з варшавськими повстанцями. Річ у тому, що 6 березня 1945 року до складу дивізії ввели вояків Українського легіону самооборони. Але ці прикрі факти не змінюють суті: вагома участь українців у придушенні Варшавського повстання — міф.
Міф 42. Нюрнберзький трибунал засудив українських націоналістів
Документально підтверджено, що тільки на території України від злочинів гітлерівців і їхніх посіпак загинуло 5,3 млн осіб. Участь у них «вояків» ОУН-УПА доведено, як і їхню співпрацю з нацистами... Саме тому, виходячи з принципів Нюрнберзького трибуналу, які визнані у всьому світі, Бандера і бандерівці є військовими злочинцями. Саме тому багато з них були засуджені судами після війни, а сам Бандера — знищений.
Суть міфу
Бандеру особисто та ОУН і УПА в цілому засудив Нюрнберзький трибунал, а навіть якщо і не засудив — то все одно вони були воєнними злочинцями.
Факти стисло
Ані Степан Бандера чи Роман Шухевич особисто, ані ОУН чи УПА як організації не були засуджені Міжнародним військовим трибуналом у місті Нюрнберґ. У жодному з 42 томів матеріалів трибуналу обвинувального вироку щодо них нема.
Факти докладніше
У матеріалах Нюрнберзького трибуналу вміщено вичерпний перелік осіб та організацій, що їх визнано злочинними. Українських націоналістів у цьому переліку немає. Із 42 томів справи в СРСР російською мовою видано 7, що відкрило простір для масштабних фальсифікацій та перекручень. Критики українського націоналізму сподіваються відшукати вирок Бандері в одному з невиданих томів. Однак аналіз матеріалів показує, що жодна згадка про Бандеру не може бути витлумачена проти нього.
У 25 томі зазначено, що все більше українців у таборах праці пристають до «табору Бандери» і що емігранти налаштовують «рухи як Бандери, так і Мельника» проти німців.
27 том містить свідчення, що деякі масові розстріли були помстою «групам Бандери».
У 29 томі згадується «рух Бандери», спрямований на досягнення державності.
У 38 томі йдеться про відданість українців та «руху Бандери» ідеї самостійності.
У 39 томі вміщено наказ айнзацгрупам знищувати бандерівців як борців за незалежність України. Наводимо цей короткий документ у повному обсязі: