Книги
Убік
«Убік» (англ. Ubik) — науково-фантастичний роман американського письменника Філіпа К. Діка. Твір є одним із найвідоміших романів Діка. 2009 року журнал «Тайм» долучив його до списку 100 найкращих романів з 1923 року. У своєму огляді для «Тайм» Лев Ґроссман описав його як «глибоко тривожну екзистенціальну історію жахів, страшний сон, з якого ви ніколи не будете певні, що прокинулись».
«Убік» занурює читача в химерний футуристичний світ, де межа між живими та мертвими здається дуже невиразною. У романі Філіп Дік змалював екзистенційну людську драму, сповнену глибоких людських відчуттів.
Уперше українською мовою твір видало 2018 року видавництво «Komubook» у перекладі Ірини Гаврилюк і дизайном обкладинки від Жолта Пайона в українській адаптації Михайла Федишака.
Убік
Розділ 1
Друзі, час трохи підчистити полиці — ми оголошуємо розпродаж усіх наших безшумних електронних «Убіків». Так, ми віддаємо їх майже за безцінь. І пам’ятайте: кожен «Убік» на нашому складі використовувався лише згідно з інструкцією.
О третій тридцять ранку 5 червня телепат Сонячної системи зник із карти в нью-йоркській штаб-квартирі «Ранситер і компаньйони». Це викликало шквал відеодзвінків. За останні два місяці організація Ранситера втратила слід надто багатьох псі Голліса, тож це останнє зникнення не можна було ігнорувати.
— Містере Ранситер? Пробачте що турбую, — технік, відповідальний за роботу нічної зміни у відділі стеження, нервово прокашлявся, коли масивна неохайна голова Ґлена Ранситера підпливла до екрана відеофона. — Ми отримали цю звістку від одного з наших інерціалів. Хвилинку, зараз гляну. — Він попорпався в безладній купі касет магнітофона, який записував вхідні повідомлення. — Нам про це повідомила міс Дорн. Як ви, можливо, пригадуєте, вона стежила за ним з Ґрін Рівера, штат Юта, де…
Ранситер сонно пробурмотів:
— Хто? Не можу ж я весь час пам’ятати, хто за яким телепатом чи ясновидцем стежить.
Він пригладив рукою своє сиве, скуйовджене, схоже на дріт волосся:
— Пропустіть решту подробиць і скажіть, хто з псі Голліса зник цього разу?
— С. Доул Меліпоун, — відповів технік.
— Що? Меліпоун зник? Ви жартуєте?
— Ні, цілком серйозно, — запевнив технік. — Еді Дорн і двоє інших інерціалів стежили за ним до мотелю «Узи різноманітного еротичного досвіду» — це така підземна шістдесятикімнатна споруда для бізнесменів і їхніх шльондр, які хочуть усамітнитись. Еді та її колеги не думали, що Меліпоун був активним, але про всяк випадок ми відправили туди одного з наших телепатів, містера Джі Джі Ешвуда, щоб прочитати його думки. Ешвуд виявив, що той захищений шифрувальним екраном, тож він нічого не зміг зробити, тому повернувся у Топіку, штат Канзас, де наразі вишукує нові таланти.
Ранситер, уже трохи прокинувшись, підпалив цигарку. Він сидів похмурий, обіпершись підборіддям на руку; дим повільно повз екраном з його боку двоканальної системи відеозв’язку.
— А ви впевнені, що то був Меліпоун? Схоже, ніхто не знає, який він на вигляд. Ймовірно, Меліпоун щомісяця використовує нову фізіономічну матрицю. Що там у нього з полем?
— Ми попросили Джо Чипа виміряти магнітуду й мінітуду поля в мотелі. Чип стверджує, що зареєстрував максимум 68,2 одиниці телепатичної аури. З усіх відомих телепатів на це здатен лише Меліпоун. Тож саме там ми й позначили його прапорцем на карті. А тепер він, тобто прапорець, зник, — закінчив технік.
— А на підлозі ви дивилися? Чи за картою?
— Зник електронний прапорець. Людини, яку він позначав, уже немає на Землі і, як ми розуміємо, на планетах-колоніях також.
— Я пораджуся зі своєю покійною дружиною, — відповів Ранситер.