— Чудово. А мене не заарештовано, чи не так?

— Ні.

— То годі ігор, детективе. Скажіть, що ви дізналися і що призвело до проведення мого ранку тут.

Кірс глянув на кучерявого. Кучерявий кивнув.

— Прошу, подивіться на екран праворуч від вас.

На стіні висів плаский монітор. Кучерявий узяв пульт, увімкнув його, і відео ожило. Знімали на камеру безпеки на заправці. Видно одну колонку, а на тлі — вулицю й світлофор. Майя не могла сказати, де саме розташована заправка, але цілком розуміла, до чого це. Глянула на Кірса. Кірс спостерігав за її реакцією.

— Чекайте, — сказав кучерявий. — Тут.

Він натиснув на паузу. Почав збільшувати, і Майя побачила своє авто, яке стояло на червоне світло в правий бік. Камера фокусувалася на задній частині машини.

— Розібрати можна лише перші дві літери, але вони збігаються з вашими номерами. Це ваше авто, місіс Буркетт?

Можна було б посперечатися, сказати, що мають бути й інші BMW з номерами, що починаються на ці дві літери, але який у тому сенс?

— Схоже на це.

Кірс кивнув кучерявому. Той узяв пульт і натиснув на кнопку. Камера перейшла до вікна біля пасажирського сидіння. Усі подивилися на неї.

— Хто цей чоловік на пасажирському сидінні? — спитав Кірс.

На вікні був відблиск, крізь який виднілася хіба що бейсболка та пляма, яка, беззаперечно, була людиною.

Майя не відповіла.

— Місіс Буркетт.

Вона і далі мовчала.

— Ви казали нам вчора, що були на самоті, коли знайшли тіло містера Дуґласса, правильно?

Майя подивилася на екран.

— Не бачу нічого такого, що б цьому суперечило.